Відображаючи Христа

26 лютого. Християни повинні бути подібними до сонячного світла

“А Я вам кажу: не Кляніться зовсім: ані небом, бо воно престол Божий, ні землею, бо вона підніжок ніг Його; ані Єрусалимом, бо це місто Великого Царя. Не клянись головою своєю, бо навіть однієї волосинки не можеш зробити білою чи чорною” (Матв.5:34-36). ВХ 62.1

Усе, що ми маємо, носить на собі відбиток хреста; усе відкуплене кров'ю, дорогоціннішою понад усе, бо вона є життям Божим. Тому нам нічого закладам на доказ своєї правоти; тут не маємо нічого власного... ВХ 62.2

Однак Спаситель не заборонив застосування судової присяги, коли ім'я Боже урочисто закликається в свідки, аби підтвердити, що сказане — правда і тільки правда. Сам Ісус, коли стояв перед синедріоном, не відмовився присягнутися для підтвердження Своїх слів. Коли первосвященик звернувся до Нього зі словами: “Заклинаю Тебе живим Богом, щоб Ти сказав нам, чи Ти Христос, Син Божий”, Ісус відповів йому: “Ти сказав” (Матв.26:63-64)... ВХ 62.3

Якщо хтось і може чесно заприсягнутись, то це християнин. Він усвідомлює постійну присутність Божу і знає: кожна думка відкрита перед Тим, Котрого Він тепер закликає в свідки; і якщо його законним чином приводять до присяги, то він може прикликати Бога в свідки того, що сказане ним є правдою і тільки правдою... ВХ 62.4

Усі вчинки християнина повинні бути ясними, як сонячне світло. Істина походить від Бога; неправда ж у будь-якій із багатьох своїх форм — від лукавого... ВХ 62.5

Однак нелегко говорити чисту правду. По-перше, ми не можемо говорити правду, якщо не знаємо її; з іншого боку, як часто упередження, однобічність поглядів, брак знання, хибне судження заважають зрозуміти те, з чим ми маємо справу! По-друге, ми не зможемо говорити правди, якщо наші думки не перебувають під постійним керівництвом Того, Котрий Сам є Істиною. ВХ 62.6

Через апостола Павла Христос звертається до нас із проханням: “Ваша розмова нехай зажди буде люб'язна” (Колос.4:6; Ефес.4:29). У світлі цих слів Святого Письма бачимо, що Ісус у Нагірній проповіді засудив будь-які глузування , нерозумні жарти, нечисті розмови. Господь вимагає, щоб наші слова були не тільки правдивими, а й чистими. ВХ 62.7

Як у словах, так і у вчинках християни будуть простими, відвертими і правдивими, бо готуються до спілкування зі святими, в устах котрих “немає лукавства” (Об'явл.14:5), (Небесні принципи щасливого життя, c. 53). ВХ 62.8