Відображаючи Христа

27 лютого. Божий закон прощаючої любові

“Любіть ворогів ваших” (Матв.5:44). ВХ 63.1

Порада Христа “Не противтеся злому” була для мстивих юдеїв жорстокою вимогою, і вони тихенько нарікали. А тепер Ісус додав ще сильніший вислів: “Любіть ворогів ваших, благословляйте тих, хто вас проклинає, творіть добро тим, хто ненавидить вас, і моліться за тих, хто вас переслідує”. ВХ 63.2

Саме таким був дух Божого Закону, перетвореного рабинами на холодне й суворе зведення законів. Вони вважали себе кращими за інших і були впевнені, що як ізраїльтяни, вони мають право на особливу ласку Божу; Ісус же нагадав їм, що тільки дух всепрощаючої любові може піднести їх вище за митарів і грішників, до яких вони ставилися з презирством. ВХ 63.3

Він вказав Своїм слухачам на Володаря Всесвіту, називаючи Його також по-новому: “Отче наш”. Він хотів, щоб вони зрозуміли, з якою ніжністю Бог піклується про них. Бог турбується про кожну душу, котра гине: “Як батько милосердиться над синами, так милосердиться Господь над тими, що бояться Його” (Псал.103:13). Таке вчення про Бога можна знайти лише в Біблії. Язичництво навчає людей дивитися на божество не як на Отця, Котрий обдаровує Своїх дітей любов'ю, а як на грізну істоту, що викликає жах і яку необхідно умилостивлювати жертвами. Навіть ізраїльтяни були настільки засліплені, що не розуміли дорогоцінного вчення пророків, і слова про батьківську любов Бога до людей видавалися їм чимось новим, вперше проголошеним світові... ВХ 63.4

Усе, чим ми володіємо, кожний Промінь сонця і краплина дощу, кожний шматок хліба, кожна мить нашого життя, — усе це дари Його любові. Ще в той час, коли ми були жорстокими і непримиренними, “огидними, взаємно ненависними”, наш Отець Небесний виявляв до нас милість... ВХ 63.5

Дітьми Божими можуть вважати себе ті, котрі стали співучасниками Божественної Істоти. Ні становище в світі, ні переваги від народження, ні національні або релігійні особливості не роблять нас членами Божої сім'ї. Це робить любов, яка охоплює все людство. Навіть грішники, серця яких ще не повністю закриті для впливу Духа Божого, відкликаються на доброту; на ненависть вони відповідають ненавистю, але на любов — любов'ю. І лише Дух Божий відповідає любов'ю на ненависть. Бути люб'язним з невдячними і злими, робити добро, не чекаючи нічого у відповідь, — це якраз ознаки приналежності до небесної царської родини, доказ того високого становища, яке посідають діти Всевишнього (Небесні принципи щасливого життя, c. 58). ВХ 63.6