Відображаючи Христа

25 лютого. До кожної душі потрібно ставитися з повагою

“Не будеш ненавидіти брата свого в серці своєму... Не будеш манитися, і не будеш ненавидіти синів свого народу. І будеш любити ближнього свого у як самого себе!” (Левит 19:17-18). ВХ 61.1

Слова Спасителя розкривали слухачам той факт, що засуджуючи інших за якісь провини, вони самі ставали винними рівною мірою, оскільки виношували в своєму серці ненависть і злобу... ВХ 61.2

Вони виношували зло на своїх гнобителів-римлян, вважаючи, нібито мають право ненавидіти і зневажати інші народи і навіть своїх співвітчизників, якщо вони не у всьому з ними згодні. Таким чином ці люди порушували Заповідь: “Не вбиватимеш”. Дух ненависті й помсти походить від сатани; це він спонукав убити Сина Божого. Кожний, хто плекає у серці злобу і ненависть, має того ж духа... У думці про помсту завжди прихований злочин, як зародок у насінні... ВХ 61.3

Віддавши Свого Сина для нашого викуплення, Бог показав, як високо Він цінує кожну людську душу, а тому Господь нікому не дає права говорити про інших з презирством. Ми, звичайно, зауважуємо помилки і слабкості наших ближніх, але Бог кожну душу вважає Своєю власністю, тому що: по-перше, Він її Творець, а по-друге, — купив її дорогоцінною кров'ю Христа. Усі люди створені за Його подобою і тому навіть до людини, яка найнижче опустилася, слід ставитися з повагою і ніжністю. Бог притягне нас до відповідальності за кожне зневажливе слово, сказане про одну-єдину душу, за яку Христос віддав Своє життя... ВХ 61.4

Ісус говорить, що той, хто судить свого брата як відступника або богосупротивника, тим засвідчує, що і він гідний такого ж осудження. ВХ 61.5

Сам Христос, “коли сперечався з дияволом і говорив про Мойсеєве тіло, не наважився винести суду зневажливого” (Юда 9). Якщо б Він зробив це, то поставив би Себе на один рівень з дияволом, бо звинувачення — це знаряддя лукавого. Писання називає його “оскаржувачем братів наших” (Об'явл.12:10). Ісус не вдається до жодного із знарядь сатани; тоді у відповідь Він сказав: “Хай Господь докорить тобі” (Юда 9). ВХ 61.6

Це — приклад для нас. Вступаючи в боротьбу з ворогами Христа, ми аж ніяк не повинні говорити зі злістю або вживати слова, хоча найменшою мірою осудливі. Вісник Божий не повинен вживати слів, яких уникав Володар небес навіть у суперечці із сатаною. Суд та винесення вироку належить Богові (Небесні принципи щасливого життя, c. 45). ВХ 61.7