Відображаючи Христа

24 лютого. Божий закон — охорона від зла

“Всі накази Його справедливі, встановлені на вічні віки, вони зроблені у вірності і правоті” (Псал.111:7-8). ВХ 60.1

Хто свідомо порушує одну із Заповідей, той не виконує в дусі та істині жодної з них. “Хто виконує Закон, а згрішить в чомусь одному, той стає винуватим у всьому” (Яков.2:10). ВХ 60.2

Гріх полягає не у величині виявленого непослуху, а навіть в найменшому порушенні волі Божої, оскільки це свідчить, що душа сполучена з гріхом. Серце продовжує залишатися розділеним. Людина опирається Богові, повстає проти Закону Його Царства. Якщо б люди були вільні відступити від вимог Господніх і самим визначати норму своїх обов'язків, тоді виникло б стільки різноманітних стандартів (законів), скільки існує різних думок; правління було б забране з рук Господніх. Тоді воля людини була б звеличена, а свята воля Божа, Його любов до Свого творіння були б зневажені. ВХ 60.3

Коли люди обирають свою власну дорогу, вони стають супротивниками Божими. Для таких немає місця у Небесному Царстві, бо вони ворогують з принципами Небес. Нехтуючи волею Божою, вони стають на бік сатани — ворога Бога і людини. Людина житиме не одним словом, не багатьма словами, але кожним словом, що походить із уст Божих. Ми не можемо бути в безпеці, якщо нехтуємо одним-єдиним словом Божим, або коли нам здається, що воно не варте уваги. Немає жодної Заповіді в Законі, яка б не служила для добра і щастя людини у теперішньому і в прийдешньому житті. Послухом Законові Божому людина ніби відгороджена від будь-якого зла. Той, хто руйнує цю поставлену Богом огорожу в якомусь місці, буде позбавлений її сили захисту; цим самим він відкриває доступ ворогові, який, ввійшовши, завдає руйнівної шкоди. ВХ 60.4

Наші прабатьки наважилися знехтувати волею Божою в одному єдиному пункті і цим відчинили ворота, через які гріх прийшов у світ. Кожний, хто наслідуватиме їхній приклад, пожне ті самі наслідки. Усі вимоги Закону Божого ґрунтуються на Його Любові, і тому кожний, хто ухиляється від Заповідей, сам винен у своєму нещасті й загибелі. ВХ 60.5

Законницької релігійності не досить для того, щоб привести душу до згоди з Богом... Єдина правдива віра — це віра, яка “діє любов'ю” (Гал.5:6) і очищає душу. Подібно до закваски, вона змінює характер... ВХ 60.6

Продовжуючи Свою проповідь, Ісус бажав показати Своїм слухачам, що виконання Заповідей Божих є відтворенням у них характеру Христа. У Ньому Бог щоденно відкривав Себе (Небесні принципи щасливого життя, c. 42). ВХ 60.7