Поради для Церкви

Як пророк отримав світло

Колись, як ми вже бачили з досвіду ізраїльського народу, Господь повідомив людям, як саме спілкуватиметься з ними через пророків. “І сказав Він: ‘Послухайте ж ви Моїх слів: Якщо буде між вами пророк, то Я, Господь, дамся пізнати в видінні йому, у сні говорити з ним буду’” (Чис. 12:6). ПДЦ 12.1

Вище ми зазначили, що видіння 1858 року про велику боротьбу супроводжувалося певними фізичними проявами. Хтось може поставити цілком логічне запитання: “Чому видіння були дані саме в такий спосіб?” Безперечно, це було зроблено для зміцнення впевненості людей у тому, що Господь воістину промовляв до пророка. Місіс Уайт рідко докладно розповідала про свій стан під час видінь, проте одного разу зазначила: “Ці вісті були дані так, щоб зміцнити віру і щоб у цей останній час ми могли мати впевненість у Духові пророцтва”. ПДЦ 12.2

У міру розгортання трудів Еллен Уайт їх можна було перевірити за результатами. “За їхніми плодами впізнаєте їх”. Однак для формування плодів необхідний час, і Господь на початку дав пов'язані з видіннями докази, які допомогли людям повірити. ПДЦ 12.3

Утім, не всі видіння були дані публічно й не всі супроводжувалися помітними фізичними явищами. Господь також обіцяв спілкуватися з пророками через сни (див. Чис. 12:6). Це пророчі сни, подібні до тих, які мав Даниїл. Він пише: “За першого року Валтасара, царя вавилонського, бачив Даниїл сон та пророцьке видіння голови своєї на своєму ложі. Того часу записав він сон, сказавши з нього головне” (Дан. 7:1). ПДЦ 12.4

Розповідаючи про те, що йому було показано, Даниїл не раз повторював: “Бачив я у своєму видінні вночі”. Місіс Уайт також були дані видіння вночі, коли розум відпочивав. У її творах часто можна побачити такий вступний вислів: “У нічному видінні мені було ясно представлено”. Бог неодноразово говорив з пророками через пророчі сни. Можуть виникнути запитання щодо зв'язку між пророчим сном або нічним видінням і сном звичайним. Місіс Уайт 1868 року писала про це: “Багато снів — це результат буденних життєвих справ, які не мають нічого спільного з Духом Божим. Є також хибні сни, як і хибні видіння, натхнені духом сатани. Однак дані Господом сни прирівнюються в Слові Божому до видінь. Такі сни, якщо взяти до уваги людей, котрі їх отримують, і обставини, за яких вони були дані, самі в собі містять доказ їхньої істинності”. ПДЦ 13.1

Одного разу, у більш пізній період життя Еллен Уайт, її син пастор У. К. Уайт, шукаючи інформацію, щоб допомогти менш обізнаним людям, запитав її: “Мамо, ти часто говориш про речі, які були показані тобі в нічний час. Ти розповідаєш про сни, у яких до тебе приходить світло. Нам усім сняться сни. Звідки ти знаєш, що Бог звертається до тебе в снах, про які так часто говориш?” ПДЦ 13.2

“Я знаю про це, — відповіла Еллен, — оскільки поруч зі мною стоїть той самий ангел-вісник, який наставляє мене як у видіннях уночі, так і у видіннях удень”. Небесна істота, на яку вона посилається, інколи згадується як “ангел”, “мій провідник”, “мій наставник” та ін. ПДЦ 13.3

У свідомості пророка не було плутанини або сумніву стосовно відкриття, отриманого в нічні години, бо пов'язані з ним обставини вказували на те, що це були настанови від Бога. ПДЦ 13.4

Часом місіс Уайт отримувала видіння, коли молилася, говорила або писала. Присутні могли б не здогадуватися про видіння, якби не наступала коротка пауза в її публічному виступі чи молитві. Одного разу вона писала: “Під час ревної молитви я втратила відчуття того, що відбувалося навколо мене. Кімната наповнилася світлом, і я чула вістку до зібрання, імовірно, до Генеральної Конференції”. ПДЦ 14.1

З багатьох видінь, даних місіс Уайт упродовж її довгого 70-річного служіння, найдовше видіння тривало чотири години, а найкоротше — кілька секунд. Часто вони займали пів години або трохи більше. Проте неможливо визначити єдине правило, яке можна було б застосувати до всіх видінь, бо, як писав Павло: “Багато разів і багатьма способами колись через пророків говорив Бог до наших батьків” (Євр. 1:1). ПДЦ 14.2

Пророк отримував світло через видіння, однак не писав під час самого видіння. Його праця не була машинальною. За рідкісним винятком, Господь не давав йому чітких вказівок щодо снів, про які потрібно розповісти. І ангел не водив рукою пророка, посилаючи точні слова. Пророк виголошував або писав слова, породжені розумом, просвіченим видіннями, які передавали людям світло й настанову незалежно від того, читали вони вістку чи чули її. ПДЦ 14.3

У нас може виникнути запитання, яким чином розум пророка був просвічений, тобто як він отримував інформацію й настанову, котру мав передати людям. Не існує правил ані передачі видіння, ані отримання пророком богонатхненної вістки. Однак у кожному випадку це був надзвичайно яскравий досвід, який справляв незабутнє враження на розум пророка. Як пережите й побачене нами справляє на нас більший вплив, ніж лише почуте, так і представлені пророкам образи, завдяки яким вони ніби були свідками драматичних подій, справляли на їхній розум глибокі тривалі враження. Місіс Уайт писала: “Часто мою увагу спрямовано на сцени, що відбуваються на Землі. Іноді я буваю перенесена далеко в майбутнє і мені показано те, що має статися. Потім знову мені показано те, що вже відбувалося в минулому”. ПДЦ 14.4

Отже, Еллен Уайт бачила перебіг цих подій, ніби була їх очевидцем. Вони повторювалися перед нею у видінні й справляли на її розум яскраве враження. ПДЦ 15.1

Іншим разом їй здавалося, що вона справді брала участь у показаному їй, відчувала, бачила, чула й підкорялася, хоч у реальності цього з нею не відбувалося. Однак це справляло на її розум незабутнє враження, її перше видіння було саме таким. ПДЦ 15.2

Іноді під час видінь місіс Уайт здавалося, що вона перебуває на зустрічах у віддалених оселях або установах. Відчуття її присутності на таких зустрічах було настільки реальним, що вона могла докладно описати вчинки і слова різних людей. Одного разу під час видіння Еллен Уайт здавалося, що вона звершує обхід в одній з наших медичних установ, відвідуючи кімнати і спостерігаючи за всім, що там відбувалося. Після побаченого вона написала: “Несерйозні розмови, порожні жарти, безглуздий сміх боляче ранили слух… Я була здивована, побачивши потурання ревнощам, слухаючи заздрісні слова та безрозсудні розмови, які викликали сором у Божих ангелів”. ПДЦ 15.3

Однак потім також був показаний приємніший стан цієї ж установи. Місіс Уайт провели до кімнат, “звідки долинали слова молитви. Якими ж приємними були ці звуки!” На підставі цього уявного візиту й почутих слів була написана вістка настанови. ПДЦ 15.4

Часто світло було дане Еллен Уайт за допомогою яскравих символічних образів. Одна з таких картин ясно змальована в наведеному нижче уривку з вістки, особисто призначеної певному керівникові, котрий, як їй було показано, перебував у небезпеці. ПДЦ 15.5

“Іншого разу я побачила вас в образі генерала, котрий сидить на коні й тримає прапор. Хтось підійшов і забрав з ваших рук прапор, на якому було написано: ‘Заповіді Божі і віра Ісуса’, а потім його було втоптано в бруд. Я побачила вас в оточенні людей, котрі зв'язували вас зі світом”. ПДЦ 15.6

Траплялося також, що місіс Уайт були представлені різні контрастні сюжети. Один про те, що відбулося б, якби дотримувалися певних планів чи напрямів, другий — якби виконували інші плани або дії. Чудовою ілюстрацією такого видіння може бути випадок з вибором місця для фабрики здорових продуктів у місті Лома-Лінда на заході США. Керівник та його помічники планували побудувати велику споруду біля головного корпусу санаторію. Тимчасом як вони складали плани, місіс Уайт, перебуваючи вдома за сотні миль від Лома-Лінди, отримала за одну ніч два видіння. Про перше вона писала: “Мені було показано велику будівлю, де виготовляли багато продуктів харчування. Поблизу фабрики розташувалося й кілька менших будівель. Стоячи поруч, я чула гучні голоси людей, котрі сперечалися про роботу, яку необхідно було виконати. Між працівниками не було єдності, що призвело до безладу”. ПДЦ 15.7

Потім Еллен побачила стурбованого керівника в його спробах переконати працівників та домогтися згоди між ними. Вона бачила пацієнтів, котрі чули ці суперечки та висловлювали свій жаль із приводу того, “що фабрику з виробництва продуктів харчування побудують у такому прекрасному місці” і так близько від санаторію. “Після цього з'явився Хтось і сказав: ‘Усе це було показано тобі як наочний урок, щоб ти могла бачити наслідки виконання певних планів’”. ПДЦ 16.1

Потім картина змінилася. Вона побачила будівлю фабрики з виробництва продуктів харчування, споруджену “на відстані від корпусів санаторію, біля дороги, що веде до залізничної колії”. Тут робота відбувалася мирно та згідно з Божим планом. Через кілька годин після видіння місіс Уайт уже писала листа працівникам у Лома-Лінді, і це вирішило питання, де саме слід будувати фабрику з виробництва продуктів харчування. Якби був здійснений їхній початковий план, у подальші роки ми відчували б тривогу через наявність великої комерційної будівлі саме біля санаторію. Отже, бачимо, що вісниця Господня отримувала інформацію й настанови різними шляхами через видіння в денний або нічний час. ПДЦ 16.2

Завдяки просвіченому розуму пророк говорив або писав, передаючи настанови людям. Діючи так, місіс Уайт отримувала допомогу Духа Господнього, однак вона не писала під диктування, їй було дано право добирати слова для передачі звістки. У ранні роки свого служіння вона написала: “Незважаючи на те, що я залежна від допомоги Духа Божого під час запису моїх думок, як і при отриманні їх, використані мною слова для опису побаченого — мої власні, за винятком слів, сказаних мені ангелом, які я завжди записую як пряму мову”. ПДЦ 17.1

Подібно до деяких біблійних авторів, Еллен Уайт, перебуваючи під керівництвом Святого Духа, часом наводила питати інших авторів, яким давала особливо високу оцінку за їхні вислови та формулювання думки. ПДЦ 17.2