Поради для Церкви

Видіння про велику боротьбу між Христом і сатаною

Маленьке приміщення сільської школи в східній частині Америки було переповнене чоловіками й жінками, котрі в неділю в другій половині березня 1858 року прийшли на похорон одного молодого чоловіка. На похоронному богослужінні проповідь говорив пастор Джеймс Уайт. Коли він завершив, Еллен Уайт відчула спонукання звернутися до присутніх. Вона підвелася, говорила декілька хвилин, а потім призупинилася. Люди спрямували свої погляди на неї, чекаючи подальших слів. Вони були вражені вигуком “Слава Богу!”, тричі повтореним з дедалі більшою силою. Місіс Уайт бачила видіння. Джеймс Уайт розповів людям про видіння, які місіс Уайт отримувала із сімнадцятирічного віку. Він пояснив: хоч її очі були відкритими і здавалося, що Еллен дивиться вдалечінь, під час видіння вона абсолютно не реагує на своє оточення і не знає, що відбувається навколо неї. Пастор Уайт навів біблійні тексти Чис. 24:4, 16, де йдеться про того, “хто слухається Божих слів, і знає думку Всевишнього, хто бачить видіння Всемогутнього, що падає він, але очі відкриті йому”. ПДЦ 8.3

Він пояснив людям, що під час видінь його дружина не дихає. Потім звернувся до тексту Дан. 10:17 і прочитав про стан пророка Даниїла під час видіння: “…В мені тепер нема сили, і не залишилося й духу”. Джеймс запропонував усім охочим підійти й подивитися на місіс Уайт. Він завжди дозволяв такі дослідження та був задоволений, якщо випадково присутній лікар міг оглянути її під час видіння. ПДЦ 9.1

Коли люди протиснулися ближче, то побачили, що місіс Уайт не дихала, але її серце продовжувало нормально битися й колір обличчя залишався природним. Принесли дзеркало і тримали біля її лиця, але вологість на дзеркалі не з'явилася. Потім принесли свічку, запалили її і тримали близько її носа й рота. Проте полум'я залишалося рівним, не мерехтіло. Люди могли бачити, що Еллен не дихала. Вона ходила по кімнаті, граціозно рухаючи руками тоді, коли короткими фразами передавала відкрите їй. Як і Даниїл. спочатку вона втратила силу, а потім їй була дана надприродна сила (див. Дан. 10:7, 8, 18, 19). ПДЦ 9.2

Видіння місіс Уайт тривало дві години. Дві години вона не дихала. Потім, коли видіння закінчилося, вона зробила глибокий вдих, зупинилася на хвилину, знову вдихнула й незабаром повернулася до нормального дихання. Водночас вона почала розпізнавати оточення, усвідомлюючи, що відбувається навколо неї. ПДЦ 9.3

Марта Амадон, одна з тих, хто часто бачив місіс Уайт у стані видіння, пише: “Під час видінь її очі були відкриті. Вона не дихала, однак граціозно рухала руками й плечима, виражаючи побачене. Ніхто інший не міг рухати її руками. Вона часто вимовляла окремі слова, а іноді речення, які давали змогу людям навколо зрозуміти характер того, що було в полі її зору: небесне чи земне, її перше слово під час видінь — ‘слава’: спочатку воно звучало на близькій відстані, а потім, утрачаючи свою силу, ніби далеко від них. Часом це повторювалося… Під час її видінь серед присутніх не виникало хвилювання, ніщо не викликало страху. Було урочисто й тихо… ПДЦ 9.4

Коли видіння закінчувалося й Еллен втрачала зір через небесне світло, ще раз повертаючись на землю, вона вигукувала з глибоким зітханням, роблячи перший вдих: ‘Темрява!’ У ті моменти вона ставала млявою і безсилою”. ПДЦ 10.1

Але повернімося до нашої історії про двогодинне видіння в шкільному будинку. Пізніше місіс Уайт написала про це видіння: “У ньому повторилося багато того, що я бачила 10 років тому стосовно великої боротьби впродовж віків між Христом і сатаною, і мені було доручено все записати”. ПДЦ 10.2

У видінні Еллен Уайт була свідком сцен, які з'являлися перед нею. Спочатку у видінні її було перенесено на Небо, де вона стала свідком падіння Люцифера. Потім споглядала процес створення світу й наших прабатьків у їхньому домі — Едені. Вона бачила, як вони впадають у спокусу через змія і втрачають свій дім — Еденський сад. У швидкій послідовності перед Еллен промайнула вся біблійна історія. Вона бачила життя патріархів і пророків Ізраїлю. Стала свідком життя й смерті нашого Спасителя Ісуса Христа і Його вознесіння на Небо, де відтоді Він звершує служіння нашого Первосвященника. ПДЦ 10.3

Далі місіс Уайт побачила, як учні виходять звіщати євангельську вістку до кінців землі. За цим швидко настало відступництво церкви й темне Середньовіччя. Тоді вона споглядала у видінні Реформацію, коли шляхетні чоловіки й жінки під загрозою смерті стояли за правду. Вона бачила сцени суду, який почався на Небі 1844 року і триває до наших днів; далі перенеслася в майбутнє, побачила Прихід Христа на хмарах небесних, картини Тисячолітнього царства та Нової Землі. ПДЦ 10.4

Маючи перед собою ці живі яскраві образи, місіс Уайт, повернувшись додому, узялася за написання всього побаченого й почутого у своєму видінні. Приблизно через шість місяців вийшла друком книга (219 сторінок) під назвою “Велика боротьба між Христом і Його ангелами та сатаною й ангелами його”. ПДЦ 11.1

Книга була прийнята з ентузіазмом, бо яскраво змальовувала все пережите Церквою та виявляла плани сатани й засоби, за допомогою яких він намагатиметься звести Церкву та світ в останній боротьбі на Землі. Якими ж вдячними Богові були адвентисти за те, що в ці останні часи Він, як і обіцяв, говорив до них через Дух пророцтва. ПДЦ 11.2

Опис великої боротьби, стисло викладений у невеликій книзі “Духовні дари”, пізніше був перевиданий у другій половині книги “Ранні твори”, де з ним можна ознайомитися і сьогодні. ПДЦ 11.3

Але з плином часу та зі зростанням Церкви Господь у багатьох подальших видіннях відкривав історію великої боротьби більш докладно. Тому в період 1870-1884 років місіс Уайт знову описала її в чотиритомнику під назвою “Дух пророцтва”. Книга “Історія викуплення” представляє взяті з цих творів найважливіші події історії великої боротьби. Том виданий багатьма мовами, даючи безлічі людям змогу дізнатися про те, що було показано в цьому видінні про велику боротьбу. Пізніше місіс Уайт найдокладніше представила всю історію боротьби між добром і злом у п'яти томах “Конфлікту віків”, а саме: “Патріархи і пророки”, “Пророки і царі”, “Бажання віків”, “Дії апостолів” і “Велика боротьба”. ПДЦ 11.4

Ці книги відповідають біблійній оповіді, починаючи від творіння і впродовж усієї християнської ери: вони простежують хід історії аж до кінця часу, несучи світло й підбадьорення. Указані книги допомагають адвентистам сьомого дня стати “синами світла”, “синами дня”. У цьому ми бачимо виконання запевнення: “Бо не чинить нічого Господь Бог, не виявивши таємниці Своєї Своїм рабам пророкам” (Амоса 3:7). ПДЦ 11.5

Описуючи, як саме отримувала світло, місіс Уайт зазначала: “Авторові цих сторінок завдяки натхненню Святим Духом були показані картини довготривалої боротьби між добром і злом. Час від часу мені було дозволено споглядати розгортання в різні віки великої боротьби між Христом — Князем життя. Автором нашого спасіння, і сатаною — князем зла. родоначальником гріха, першим порушником Божого святого Закону… У міру того як Дух Святий розкривав моєму розумові великі істини Свого Слова та події минулого й майбутнього, мені було наказано повідомити інших про те, що було відкрито мені, — історію боротьби в минулі віки, і головним чином представити її так, аби пролити світло на прийдешню боротьбу, яка швидко наближається”. ПДЦ 11.6