Поради для Церкви

Вступ. Дар пророцтва і Еллен Уайт

Готуючись до зустрічі з Христом

Усі адвентисти сьомого дня щиро прагнуть того часу, коли Ісус прийде забрати їх до небесного дому, який Він пішов готувати для них. На тій кращій Землі не буде ані гріха, ані розчарувань, ані голоду, бідності, хвороби чи смерті. Споглядаючи прийдешні привілеї вірних, апостол Іван вигукнув: “Подивіться, яку любов дав нам Отець, щоб ми звалися Божими дітьми… Улюблені! Тепер ми Божі діти, але ще не виявилося, що будемо. Знаємо, що коли Він з'явиться, ми будемо подібні до Нього” (1 Івана 3:1, 2). ПДЦ 6.1

Мета Бога для Своїх дітей — щоб вони були подібними до Ісуса характером. Від самого початку Божий задум полягав у тому, щоб члени людської сім'ї, створені за Його образом, формували богоподібні характери. Для цього наші прабатьки в Едені мали отримувати настанови від Христа й ангелів, віч-на-віч спілкуючись із ними. Однак після того як Адам і Єва згрішили, вони більше не могли вільно розмовляти з небесними істотами. ПДЦ 6.2

Щоб рід людський не залишився без керівництва, Бог обрав інші засоби для виявлення Своєї волі щодо Його народу, одним з яких були пророчі об'явлення. Бог пояснив Ізраїлеві: “Якщо буде між вами пророк, то Я, Господь, дамся пізнати в видінні йому, у сні говорити з ним буду” (Чис. 12:6). ПДЦ 7.1

Мета Господа полягає в тому, щоб Його народ був обізнаний та просвічений, знаючи й розуміючи не тільки час, у якому живе, а й майбутні події. “Бо не чинить нічого Господь Бог, не виявивши таємниці Своєї Своїм рабам пророкам” (Амоса 3:7). Це відрізняє Божий народ, “синів світла” (1 Сол. 5:5) від людей світу. ПДЦ 7.2

Праця пророка включає значно більше, ніж просто провіщення майбутнього. Мойсей, пророк Божий, котрий написав шість книг Біблії, дуже мало повідомляв про те. що має відбутися в майбутньому. Осія описує його працю так: “І через пророка Господь із Єгипту Ізраїля вивів, і пророком стережений був він” (Осії 12:14). ПДЦ 7.3

Пророка не призначають ані його співгромадяни, ані він сам не призначає себе. Вибір людини як пророка повністю залежить від Бога. Час від часу Господь обирав як чоловіків, так і жінок для проголошення Його слова. Ці пророки, ці чоловіки й жінки, вибрані Богом як канали сповіщення, говорили й писали те, що Бог відкрив їм у святих видіннях. Такі вістки містять дорогоцінне слово Бога. Через пророків члени людської сім'ї були приведені до розуміння боротьби, яка розгортається за душі людей, боротьби між Христом і Його ангелами з одного боку, та сатаною й ангелами його — з другого. Ми отримали розуміння цієї боротьби, що точиться в заключні дні історії Землі, та дарованих Богом засобів для піклування про Свою справу й удосконалення характеру Свого народу. ПДЦ 7.4

Апостоли, останні з письменників Біблії, дали нам чітке уявлення про події останніх днів. Павло писав про “небезпечні часи”, і Петро попередив про кепкунів, які житимуть за власними пожаданнями, запитуючи: “Де обітниця Його Приходу?” Церква в цей час переживатиме боротьбу, бо Іван бачив сатану, котрий “пішов воювати з рештою її нащадків”. Апостол Іван ідентифікує членів Церкви останніх днів, Церкви останку, як тих, котрі “зберігають Божі заповіді” (Об'явл. 12:17). Церква останку матиме також “свідчення Ісуса”. тобто “дух пророцтва” (Об'явл. 19:10). Павло стверджує, що Церкві, котра очікує Приходу Христа, “не бракує жодного дару благодаті” (1 Кор. 1:7, 8). Вона буде благословенною даром свідчення Христа. ПДЦ 7.5

Згідно з Божим планом, Церква останніх днів матиме Дух пророцтва. Господь говорить зі Своїм народом в останні дні Землі так само, як говорив зі Своїм народом протягом минулих століть. ПДЦ 8.1

Коли в середині 1800-х років з'явилася ця Церква пророцтва. Церква адвентистів сьомого дня, у ній пролунав голос: “Бог показав мені у святому видінні”. Це не були слова вихваляння, їх промовляла сімнадцятирічна дівчина, покликана передавати вістки від Бога. Цей голос лунав протягом 70 років її вірного служіння, направляючи, виправляючи й навчаючи. І цей голос досі звучить через тисячі сторінок, написаних Еллен Уайт — вибраною Господньою вісницею. ПДЦ 8.2