Поради для Церкви

Стикаючись із розбіжностями в Церкві

У Єрусалимі посланці з Антіохії зустрілися з братами з різних церков, зібраними на загальний Собор, та повідомили про своє успішне служіння серед язичників. Потім докладно розповіли про замішання, що виникло в Антіохійській церкві після приходу деяких навернених фарисеїв, котрі переконували навернених язичників обрізуватися й виконувати закон Мойсеїв. Цю проблему палко обговорювали на зібранні. ПДЦ 362.2

Святий Дух вважав за потрібне не накладати на навернених язичників вимог церемоніального закону, і думки апостолів щодо цього питання збігалися з бажанням Духа Божого. Яків, котрий головував на Соборі, виніс остаточне рішення: “Тому я вважаю, що не треба турбувати тих язичників, які навертаються до Бога”. Це поклало край дискусіям. ПДЦ 362.3

Очевидно, Яків був обраний для оголошення рішення Собору. ПДЦ 362.4

Водночас навернені язичники повинні були зректися звичаїв, несумісних із принципами християнства. Тому апостоли й пресвітери погодилися надіслати язичникам листа, у якому просили їх стримуватися від жертв ідолам, від блуду, задушенини і крові, дотримуватися заповідей та жити святим життям, їх також запевнили в тому, що мужі, котрі вимагатимуть від них обрізання, не були уповноважені апостолами. ПДЦ 362.5

(Дії апостолів, c. [190-195]). ПДЦ 362.6

На Соборі, який вирішував цю справу, були присутні апостоли і вчителі, котрі відіграли важливу роль у заснуванні християнських церков серед євреїв та язичників, а також обрані посланці від різних громад. Там перебували пресвітери з Єрусалима, представники з Антіохії та найвпливовіших церков. На соборі панував дух розсудливості й гідності, притаманний Церкві, створеній за Божественною волею. Після зрілих роздумів усі побачили, що Сам Бог відповів на спірне питання, дарувавши язичникам Святого Духа, керівництву Котрого необхідно підкоритися. ПДЦ 362.7

Це питання не вирішувалося голосуванням християн, присутніх на Соборі. “Апостоли й пресвітери”, впливові розважливі мужі підготували й оголосили постанову, котру потім ухвалили всі християнські церкви. Не всі, проте, були задоволені прийнятим рішенням; деякі честолюбні й само-впевнені брати не погодилися з ним. Ці люди відважилися діяти на власний розсуд. Вони багато нарікали й прискіпувалися, пропонували нові плани, намагаючись гальмувати роботу мужів, яким Бог доручив проповідувати євангельську вістку. З такими перешкодами Церква зіткнулася вже на початку, і вони будуть аж до кінця часу. ПДЦ 363.1

(Дії апостолів, c. [196, 197]). ПДЦ 363.2