Поради для Церкви

Церкви, організовані пророками

Організація Церкви в Єрусалимі мала бути зразком для інших територій, де вісники істини навертали душі до євангельської віри. Люди, на котрих була покладена відповідальність дбати про Церкву, повинні були не панувати над Божим спадком, натомість як мудрі пастирі “пасти Боже стадо… і бути для стада за приклад” (1 Петра 5:2, 3). Диякони також мали бути мужами чесними, сповненими Святого Духа й мудрості. Цим людям належало згуртуватися на боці правди, відстоюючи її твердо й рішуче. Так вони могли сприяти об'єднанню всієї отари. ПДЦ 361.4

(Дії апостолів, c. [91]). ПДЦ 361.5

Важливим чинником у справі духовного зростання ново-навернених було, на думку апостолів, підтримання відповідного порядку в громадах. У всіх місцях Лікаонії та Пісідії, де проживали віруючі, були організовані церкви. У кожній громаді призначали служителів, а для звершення діяльності, яка сприяла б духовному добробуту віруючих, створювали належну організацію та запроваджували порядок. ПДЦ 361.6

Це було зроблено відповідно до євангельського плану об'єднання в одному тілі всіх віруючих у Христа, і цього плану Павло старанно дотримувався у своєму служінні. У різних містах люди, котрі завдяки праці апостола прийняли Христа як свого Спасителя, об'єднувалися в церкви. Це відбувалося навіть тоді, коли віруючих було небагато. У такий спосіб християни навчалися допомагати одне одному, пам'ятаючи обітницю: “Бо де двоє або троє зберуться в Ім'я Моє, там і Я серед них!” (Матв. 18:20). ПДЦ 361.7

(Дії апостолів, c. [185, 186]). ПДЦ 362.1