Віра, якою я живу

Травень. Перетворення і нове життя

1 травня. Істинний смуток через гріх

Покаяння і визнання

Тож покайтеся і наверніться, аби були стерті ваші гріхи (Дії 3:19). ВЯЖ 149.1

Милість Божа! На яких простих, справедливих і розумних умовах вона може бути отримана! Господь не вимагає, аби ми виснажували себе, щоб отримати прощення гріхів. Немає потреби здійснювати довгі виснажливі паломництва в далекі країни, мучити своє тіло, щоб заслужити милість Всевишнього та спокутувати гріхи, бо хто признається та кидає свої гріхи, той помилуваний буде (Дорога до Христа, c. [37]). ВЯЖ 149.2

Покаяння означає, що людина жалкує про вчинений гріх та відвертається від нього. Ми не можемо відмовитися від гріха, якщо не усвідомимо його згубності; доки наше серце не відвернеться від нього, у нашому житті не відбудеться справжнього перетворення (там же, с. [23]). ВЯЖ 149.3

Достатньо лише одному променю слави Божої, одному проблиску чистоти Христа проникнути в душу, аби зробити кожну пляму в характері до болю помітною, викрити потворність і пороки людського характеру. Стають очевидними гріховність бажань, зрадливість серця, нечистота уст. Грішник бачить, що його злі вчинки зневажили Закон Божий; його серце стискається від болю, відчуваючи вплив всеосяжного Святого Духа (там же, с. [29]). ВЯЖ 149.4

Сльози каяття — це не що інше, як краплі дощу перед тим, як засяє світло святості. Такий смуток провіщає радість, що стане животворним джерелом для душі. “Пізнай же провину свою, бо ти проти Господа, Бога свого повстала… Не зверну Я Свого обличчя у гніві на вас, бо Я милостивий, — говорить Господь” (Єрем. 3:13, 12). Щоб “радість вчинити сіонським жалобникам… замість попелу дати їм оздобу, оливу радости замість жалоби, одежу хвали замість темного духу!” (Ісаї 61:3) (Христос — надія світу, c. [300, 301]). ВЯЖ 149.5