Боротьба і мужність

22 червня. Догана царю

“І сказав Натан до Давида: ‘Ти — той чоловік!’” (2 Сам. 12:7; див. також 2 Сам. 12:1-14). БМ 197.3

З плином часу гріх Давида та Вірсавії став відомим, викликаючи підозру, що смерть Урії була запланованою. Це ганьбило Господа. Він виявив ласку до Давида і звеличив, у той час як його гріх спотворив Божий характер і збезчестив Його Ім'я. Це призвело до зниження норм моралі в Ізраїлі, так що для багатьох гріх втратив свою огидність, а ті, котрі не любили Бога й не боялися Його, стали ще сміливішими у своєму беззаконні. БМ 197.4

Пророкові Натану було доручено піти до Давида зі словами докору. Це було нечувано страшне та суворе осудження. Лише декотрі з монархів могли вислухати таку догану і не віддати на смерть того, хто викрив злочин. Натан мужньо сповістив Божественний вирок, учинивши це з мудрістю, отриманою з Неба; його слова зворушили сумління царя, викликали співчуття, примусивши винести самому собі смертний вирок… БМ 197.5

Винуватці можуть, подібно до Давида, приховати свій злочин від людей; можуть докладати зусиль, аби навіки утаїти від людських очей вчинене ними зло, та “все оголене й відкрите перед Його очима, — Йому дамо звіт!” (Євр. 4:13) (Патріархи і пророки, c. [720, 721]). БМ 197.6

У той час як цар прямував шляхом потурання власним бажанням і порушення Заповідей, пророк Натан розповів йому притчу про багача, який узяв овечку бідняка. Однак Давид був цілком одягнений в одяг гріха й не зміг розпізнати в собі грішника. Він потрапив у пастку і… виголосив вирок, на його думку, іншій людині, засуджуючи її на смерть… БМ 198.1

Це переживання було для Давида найболіснішим, але водночас воно принесло йому найбільшу користь. Якби Натан не змалював правдиву ситуацію, у якій Давид так чітко впізнав себе, то цар не усвідомив би згубності свого гріха й загинув би. Визнання провини було порятунком для його душі. Він побачив себе в новому світлі, таким, яким його бачив Господь. І все своє життя цар шкодував про свій гріх (Біблійний коментар АСД, т. 2, c. [1023]. Коментар Е. Уайт). БМ 198.2