Боротьба і мужність

21 червня. Один гріх веде до іншого

“Та в Господніх очах була злою та річ, що оце зробив був Давид” (2 Сам. 11:27; див. також 2 Сам. 11). БМ 196.2

Опинившись у безпеці та добробуті, Давид перестав покладатися на Бога і поступився сатані, заплямувавши свою душу гріхом. Призначений Небом стати на чолі народу; вибраний Богом для того, щоб дотримуватися Його Закону, цар сам зневажив його постанови. Той, котрий повинен був наводити жах на грішників, власним прикладом зміцнив їхні руки. БМ 196.3

Серед небезпек, які загрожували йому замолоду, Давид міг віддати свою справу Богові. Рука Господня провадила його безпечним шляхом повз численні тенета, розставлені для його ніг. Але зараз, винуватий і нерозкаяний, він не просив допомоги та керівництва Небес, а намагався виплутатися з небезпеки, у яку втягнув його гріх. Вірсавія, чия згубна краса виявилася пасткою для царя, була дружиною Урії-хіттеянина, одного з найхоробріших і найвірніших воїнів Давида. Ніхто не міг передбачити, якими будуть наслідки цього злочину, якщо про нього стане відомо… БМ 196.4

Спроби Давида приховати свою провину не мали успіху… У відчаї Давид поспішив додати до перелюбу ще й вбивство. Той, хто знищив Саула, намагався призвести до загибелі й Давида. Хоча спокуси були різними, вони провадили до одного — порушення Божого Закону… БМ 196.5

Урія сам став вісником, принісши наказ про власний смертний вирок. У листі царя, який Урія власноручно передав Йоавові, зазначалося: “Поставте Урію напереді найтяжчого бою і відступіте від нього, щоб він був ударений, і помер”. Йоав, котрий уже заплямував себе безпричинним убивством, без вагань виконав наказ царя; і Урія загинув від меча аммонітянина. БМ 197.1

Той, чиє чутливе сумління та високе почуття гідності не дозволяли навіть під час небезпеки, що загрожувала життю, підняти руку на помазаника Господнього, впав настільки низько, що скривдив і вбив одного з найвірніших і найдоблесніших воїнів, сподіваючись при цьому спокійно насолоджуватися плодами свого гріха. Як же потьмяніло сяюче золото! Як воно змінилося! (Патріархи і пророки, c. [718-720]). БМ 197.2