Боротьба і мужність

23 червня. Гріховний шлях важкий

“Та що ти спонукав зневаження Господа цією річчю” (2 Сам. 12:14; див. також 2 Сам. 12:1-14). БМ 198.3

У наступних поколіннях безбожники, вказуючи на темну пляму в житті Давида, насмішкувато й зловтішно вигукували: “Ось муж за серцем Бога!” Таким чином релігія зазнавала ганьби. Бог і Його Слово зневажалися, душі черствіли в невірстві, і багато людей безсоромно поринали в гріх під маскою благочестя. БМ 198.4

Але в історії Давида немає жодної спроби виправдати гріх. Коли цар був слухняний Божій волі, він був названий мужем за серцем Бога. Коли ж він згрішив, ці слова вже не стосувалися його, аж доки він не розкаявся і знову не навернувся до Господа… БМ 198.5

Хоч Давид розкаявся у своєму гріху і був прощений та прийнятий Господом, він продовжував пожинати згубні плоди посіяного ним… Авторитет Давида у власному домі також послабшав; йому важко було претендувати на повагу та послух його синів. Почуття вини змушувало його мовчати навіть там, де потрібно було чітко засудити гріх. Саме це заважало йому здійснювати правосуддя у власному домі… БМ 198.6

Ті, котрі, посилаючись на приклад Давида, намагаються применшити вину за власний гріх, повинні на підставі Біблії усвідомити, що шлях беззаконня — це жахливий і важкий шлях. БМ 199.1

Хоч, подібно до Давида, такі люди можуть розкаятися, їм доведеться пожинати плоди гріха вже в цьому житті, і вони зрозуміють, яка це гірка й тяжка справа (Патріархи і пророки, c. [722-724]). БМ 199.2

Людина стає винною, завдаючи шкоди своєму ближньому, але основна її провина полягає в гріху, що чиниться проти Господа, і через той негативний вплив, який її приклад справляє на людей. Справжня Божа дитина не ставиться легковажно до жодної з вимог Господа (Біблійний коментар АСД, т. 3, c. [1147]. Коментар Е. Уайт). БМ 199.3

Бог бажав, щоб історія падіння Давида стала застереженням, аби навіть ті, кого Він щедро благословляє, ніколи не почували себе в безпеці, нехтуючи молитвою і втрачаючи пильність. Такою ж ця історія залишається і для тих, хто покірно намагається засвоїти Божу науку (Патріархи і пророки, c. [724]). БМ 199.4