Боротьба і мужність

9 червня. Музика в печері

“Знаходжуся я серед левів, що людських синів пожирають” (Псал. 57:5; див. також 1 Сам. 22). БМ 184.1

О, яким дорогоцінним є приємний вплив Божого Духа на пригнічені, зневірені душі; Він підбадьорює слабкодухих, зміцнює слабких, дає мужність і допомагає Господнім слугам під час випробувань! О, якого Бога ми маємо! Він виявляє милість до грішних, терпіння та співчуття у час лиха або великого горя. БМ 184.2

Кожна невдача, що її зазнають Божі діти, трапляється через нестачу віри. Коли темрява огортає душу, коли ми прагнемо світла й мудрого керівництва, спрямуймо свій погляд догори, де за темрявою сяє світло. Давид ні на хвилину не повинен був виявляти недовіру до Бога. Він мав причину надіятися на Нього, адже він був Господнім помазаником, якого під час небезпеки охороняли Божі ангели. Достатньо сміливий, аби звершувати великі діла, Давид — якби тільки йому вдалося піднятися над своїм важким становищем, довіряючи великій Божій силі, — отримав би мир навіть у долині смертної тіні… БМ 184.3

Серед гір Давид знайшов притулок від переслідувань Саула. Він сховався в Адулламській печері, у якій міг би розміститися навіть невеличкий загін і протистояти численній армії. “А брати його та ввесь дім батька його почули про це, та й посходилися до нього туди”. БМ 184.4

В Адулламській печері всіх членів родини об'єднувала любов і взаєморозуміння. Син Єссея міг співати під звуки арфи: “Оце яке добре та гарне яке, — щоб жити братам однокупно!” (Псал. 132:1). Він зазнав гіркоти недовіри від рідних братів, тому злагода, що прийшла на зміну колишній ворожнечі, тепер тішила серце вигнанця. Саме тут Давид склав 56-й псалом (Патріархи і пророки, c. [657, 658]). БМ 184.5