Наше найвище покликання

3 травня. Благословення для прохачів

Не маєте, тому що не просите (Якова 4:2). ННП 148.1

Нам не прожити без благодаті Христа. Нам необхідна допомога згори, якщо ми хочемо встояти перед різноманітними сатанинськими спокусами й уникнути його хитрощів. У густій темряві нам необхідне світло від Бога, яке виявляє пастки й сильця омани, інакше ми потрапимо в пастку. Ми повинні скористатися можливістю для молитви як таємної, так і навколо сімейного вівтаря. Багатьом потрібно навчитися молитися... Коли ми в покорі розповідаємо Господу про свої потреби, Сам Дух заступається за нас. Коли, усвідомивши свою потребу, ми оголяємо свої душі перед всевидющим оком Всемогутнього, наші щирі, палкі молитви проникають за завісу, наша віра твердо покладається на Божі обітниці і нам надходить допомога... ННП 148.2

Молитва — це і обов'язок, і привілей. Ми повинні отримувати допомогу, дати яку може тільки Бог, але про неї потрібно попросити. Якщо ми надто праведні у власних очах і не відчуваємо потреби в допомозі від Бога, то й не отримаємо цю допомогу, коли найбільше потребуватимемо її. Якщо ми занадто незалежні і самодостатні, аби щоденно в щирій молитві покладати свою надію на заслуги розп'ятого й воскреслого Спасителя, то так і залишимося у владі сатанинських спокус ... Щира, ревна молитва дасть силу і благодать для опору силам темряви. Бог хоче благословляти. Він більше бажає дати Святого Духа прохачам, ніж батьки бажають дати добрі дари своїм дітям. Але багато людей не розуміють своєї потреби. Вони не усвідомлюють, що не можуть нічого без допомоги Ісуса... ННП 148.3

Мені були показані Божі ангели, готові наділити благодаттю й силою тих, хто відчуває потребу в Божественній силі. Але ці небесні вісники не стануть виливати на вас благословення, якщо ви не просите про це. Вони чекають, доки душі, спраглі й голодні Божого благословення, не покличуть; і часто чекають марно. Є, звичайно, випадкові молитви, але не ревні прохання покірних, скрушених сердець... ННП 148.4

Люди, які бажають отримати благословення Господнє, повинні самі приготувати шлях через визнання гріха, покірність перед Богом, істинне покаяння та віру в заслуги Христової крові.⁵ ННП 149.1