Від усього серця

24 квітня. Заблудла вівця

“Коли в якогось чоловіка буде сто овець і одна з них заблукає, чи не покине він дев'яносто і дев'ять у горах і не піде шукати заблудлої?” (Матв. 18:12). ВУС 127.1

У притчі про пастиря, який вирушив на пошуки заблудлої вівці, представлені ніжне довготерпіння, непохитність і велика любов Бога. Коли ми розмірковуємо про безкорисливу Божу любов, наші серця переповнюються вдячністю та хвалою. Ми славимо Його за безцінний дар Його Єдинородного Сина. Немає більш безпорадної та полохливої тварини, ніж вівця, яка відбилася від свого стада. Якщо співчутливий пастир не стане її шукати, сама вона ніколи не відшукає дорогу назад до стада. Пастир повинен взяти її на руки й віднести в загін... ВУС 127.2

Фарисеї з готовністю обвинувачували й засуджували Ісуса, оскільки Він не засуджував і не принижував митників і грішників, як вони... Вони думали, що Закон виправдає їх, і не вважали співчуття та милосердя, про які говорив Ісус у Своїх уроках, необхідними елементами свого практичного життя... Христос ніколи не запрошував нечестивих прийти до Нього, щоб спастися в гріхах, Він пропонував їм спасіння від гріхів... ВУС 127.3

План спасіння не був призначений Христом для якогось одного народу чи нації. Він сказав: “Кладу Свою душу за овець. Я маю і інших овець, які не з цієї кошари, тож Мені треба і їх привести; вони почують Мій голос, і буде одна отара й один Пастир”... ВУС 127.4

Нехай кожна душа, яка втратила віру та надію, підбадьориться, навіть якщо вона вчинила зло... Ви не повинні думати, що Бог, можливо, пробачить вам ваші гріхи та дозволить вам увійти в Його присутність, але ви повинні пам'ятати, що саме Він зробив перший крок, Він вийшов шукати вас, коли ви були ще бунтівниками... ВУС 127.5

У спасінні грішників, яке має перед собою подвійну мету — отримати благословення та стати благословенням для інших, нам слід виявляти аж ніяк не менше завзяття й ентузіазму, ніж тим, хто прагне досягти світського успіху. Через навернення кожен з нас налагоджує життєво важливий зв'язок з Ісусом Христом, Який стає для нас премудрістю, праведністю, освяченням і викупленням (Ознаки часу, 22 січня 1894 р.). ВУС 127.6