Від усього серця

25 квітня. Блудний син

“Один чоловік мав двох синів. І сказав молодший з них батькові: Батьку, дай мені належну частину майна! І він поділив між ними майно” (Луки 15:11, 12). ВУС 128.1

Ісус розповів притчу про заблудлу вівцю, загублену драхму та блудного сина у відповідь на звинувачення книжників і фарисеїв, котрі засуджували Його за тісне спілкування з грішниками. За допомогою цих ілюстрацій Він показав, що Його місія у світі полягала не в тому, щоб принизити, засудити та знищити, а в тому, щоб повернути втрачене... Вони були саме тими, хто потребував Спасителя... ВУС 128.2

Блудний син був не з тих, хто слухняний синівському обов'язку, хто намагався догодити батькові, — він бажав іти власним шляхом... Він хибно розумів ніжну турботу та любов батька, і чим більше терпіння, доброти та великодушності виявляв батько, тим невгамовнішим ставав син. Він думав, що його свободу обмежують, адже свобода здавалася йому неприборканою вседозволеністю, і він, палко бажаючи позбутися будь-якої опіки, нарешті вирвався з обмежень батьківського дому й невдовзі розтринькав свій спадок, живучи безпутно. У тій країні, куди пішов блудний син, настав великий голод, і він так голодував, що з радістю наповнив би своє черево стручками, які давали свиням... ВУС 128.3

Тепер не було кому говорити: “Не роби цього, бо зашкодиш собі. Роби ось це, бо так правильно”... Голод змусив його пристати до одного з жителів тієї країни. Той послав його на найбільш принизливу роботу — пасти свиней. Хоч для юдея це було найганебнішим заняттям, проте він був готовий на все: такою великою була його потреба... ВУС 128.4

Він страждає від гострого голоду, не в змозі прогодувати себе, і в цих обставинах згадує про батька, у чиєму будинку достатньо хліба, і вирішує вирушити до батька... Прийнявши таке рішення, він не зволікає, намагаючись привести себе до більш пристойного вигляду... “Коли він був ще далеко, батько побачив його й змилосердився; побігши, кинувся йому на шию і поцілував його”... ВУС 128.5

Дім його виглядає так само, як і тоді, коли він покинув його, але яка зміна відбулася в ньому... Батько не дає йому можливості сказати: “Прийми ж мене як одного з твоїх наймитів!”. Отримане ним привітання переконує його в тому, що він відновлений у статусі сина (Ознаки часу, 29 січня 1894 р.). ВУС 128.6