Від усього серця

18 квітня. Дорогоцінна перлина

“Ще Царство Небесне подібно до людини, — до купця, що шукає гарних перлин; знайшовши одну дорогоцінну перлину, іде, продає все, що має, і купує її” (Матв. 13:45, 46). ВУС 121.1

Порівнюючи Царство Небесне з перлиною, Христос бажав спонукати кожну душу цінувати цю перлину понад усе. Володіти цією перлиною, тобто прийняти Христа як особистого Спасителя, — значить володіти справжнім багатством. Цей скарб вищий за будь-який земний скарб. ВУС 121.2

Христос готовий прийняти кожного, хто приходить до Нього зі щирим серцем. Він — наша єдина надія, Альфа і Омега. Він — наше сонце та наш щит, наша мудрість, освячення, праведність. Тільки Його силою можна тримати серце в Божій любові... ВУС 121.3

Одного разу Христос застеріг Своїх учнів, щоб вони не кидали свої перлини на потоптання тим, хто не здатний розгледіти їхню цінність... “Не давайте святого псам і не кидайте ваших перлин перед свинями, щоб не потоптали їх своїми ногами і, обернувшись, не розшарпали вас”... ВУС 121.4

Коли люди виявляють свою несприйнятливість, нездатність достойно оцінити дорогоцінну перлину, коли вони поводяться ганебно з Богом і ближніми, коли показують, що принесений ними плід — це плід із забороненого дерева, стережіться, щоб, з'єднавшись із ними, вам не втратити зв'язок з Богом... ВУС 121.5

Істина, як вона є в Ісусі, спрямовує наш шлях і утримує нас на ньому. Істина — це якір для душі, безпечний та міцний. Однак істина не є такою для тих, хто неслухняний їй. Коли люди відступають від принципів істини, вони завжди зраджують священну довіру. Нехай кожна душа, чим би вона не займалася, переконається, що силою Божого Духа істина вкоренилася в серці. Якщо ж це не так, проповідники Слова відступлять від священного обов'язку. Лікарі зазнають краху у вірі. Юристи, судді, сенатори загрузнуть у корупції, братимуть хабарі, дозволять купувати себе та продавати. Ті, хто не ходить у світлі, як Христос у світі, — це сліпі вожді сліпих. “Це безводні хмари, гнані вітрами; безплідні осінні дерева, двічі померлі й вирвані з корінням” (Рев'ю енд Геральд, 1 серпня 1899 р.). ВУС 121.6