Від усього серця

17 квітня. Лоза і гілки

“Я є справжня Виноградна Лоза, а Мій Отець — Виноградар” (Івана 15:1). ВУС 120.1

У Своїх уроках Христос не звертався до пишномовних і умоглядних образів. Він прийшов викласти найпростішою мовою істини найбільшої важливості, щоб вони були зрозумілі навіть тим, кого Він називав немовлятами. Але при цьому найпростіші Його образи вирізнялися глибиною та красою, невичерпними навіть для найбільш ученого розуму... ВУС 120.2

Лоза часто використовувалася як символ Ізраїлю, і урок, який Христос нині дав Своїм учням, ґрунтувався на цьому образі. Він міг би порівняти Себе з благородною пальмою. А Своїхь вірних щирих послідовниківь міг би представити в образі величного кедра, спрямованного до небес, або потужного дуба з широко й високо розкинутими гілками. Але замість цього Він звернувся до лози з її чіпкими вусиками як до символу Самого Себе та Своїх взаємин з істинними послідовниками. ВУС 120.3

“Я є справжня Виноградна Лоза, а Мій Отець — Виноградар”. ВУС 120.4

На палестинських пагорбах наш Небесний Отець посадив добру Лозу, про яку Сам же і дбав. У зовнішньому вигляді її не було нічого, що на перший погляд говорило б про її цінності. Вона виросла в сухій землі й не привертала великої уваги. Коли люди все ж звернули на неї увагу, деякі з них заявили про її небесне походження. Жителі Назарета стояли як зачаровані, побачивши її красу, але, усвідомивши, що вона величніша й привабливіша за них самих, вони з коренем вирвали цю дорогоцінну рослину й викинули її за стіну. Мешканці Єрусалиму підібрали її, пошматували й розтоптали своїми нечестивими ногами. Вони замислили знищити її навіки. Але Небесний Виноградар ніколи не випускав з уваги Свою рослину. Коли люди вирішили, що вбили її. Він узяв її й посадив знову з іншого боку стіни. Він приховав її від земних поглядів... ВУС 120.5

Кожна плодоносна гілка — це жива представниця лози, бо вона приносить той самий плід, що й лоза... Кожна гілка покаже, є в ній життя чи ні, бо де життя, там і зростання. Лоза постійно живить гілку своїми життєдайними соками, і це видно за плодом, який приносить гілка. ВУС 120.6

Як прищепа отримує життя, коли її прикріплюють до лози, так і грішник стає учасником Божественної природи, з'єднавшись із Христом. Смертні люди об'єднуються з безсмертним Богом (Рев'ю енд Геральд, 2 листопада 1897 р.). ВУС 120.7