Від усього серця

16 квітня. Слова, здатні обеззброїти

“Ніколи ще жодна людина не говорила так, як Цей Чоловік” (Івана 7:46). ВУС 119.1

Освічені люди захоплювалися вченням Христа, та й малограмотним воно завжди було на користь, оскільки Він звертався до їхнього розуміння. Він брав Свої ілюстрації з повсякденного життя, і, незважаючи на свою простоту, вони приховували в собі чудове за глибиною значення. Небесні птахи, польові лілії, насіння, пастух і його вівці — на їхньому прикладі Христос являв безсмертну істину, і щоразу, коли Його слухачам доводилося побачити їх у природі, вони згадували Його слова. У Своїх ілюстраціях Христос постійно повторював Свої уроки. ВУС 119.2

Ісус завжди говорив якомога простішою мовою, але при цьому глибокі неупереджені мислителі приймали Його слова, оскільки ці слова випробовували їхню мудрість. Духовні істини необхідно завжди викладати простою мовою, навіть коли ви звертаєтеся до вчених людей, адже вони, як правило, не обізнані в духовних питаннях. Найпростіша мова одночасно й найбільш промовиста... Слова Христа, такі втішні та підбадьорливі для Його слухачів, призначені й для нас сьогодні. Як вірний пастир знає своїх овець і піклується про них, так і Христос піклується про Своїх дітей... Ісус знає Своїх овець особисто, стражденні та безпорадні є предметом Його особливої турботи... ВУС 119.3

Христос не бажав, щоб Його слова поверталися до Нього даремними... Сам Він не написав нічого, але Святий Дух нагадав усі Його слова та вчинки Його учням, щоб вони записали їх нам для науки. Настанови Христа викладені з найбільшою ясністю. Зрозуміти їхній зміст зовсім не важко. Але книжники та фарисеї... перетлумачували та спотворювали Його слова. Вислови, які були хлібом життя для зголоднілих душ, стали гіркотою для юдейських вождів... ВУС 119.4

У Своїй Нагірній проповіді Христос говорив так, ніби знав, що книжники та фарисеї вірять Старому Завіту. Вони були на тому зібранні, а учні тіснилися навколо свого улюбленого Учителя. Там Христос заявив: “Коли ваша праведність не перевищить праведності книжників і фарисеїв, то не ввійдете до Царства Небесного”. Своїми словами Він засудив їхній формалізм і лицемірство. І хоча ці слова стосувалися безпосередньо тих, хто стояв перед Ним, їх можна також зарахувати до людей цього віку, які не дотримуються Божої волі. Ці слова простягаються на всі часи до наших днів (Рев'ю енд Геральд, 18 травня 1897 р.). ВУС 119.5