Від усього серця

11 квітня. Працівники

“Царство Небесне подібне до господаря, що вийшов якось уранці найняти робітників до свого виноградника. Домовившись з робітниками по динарію за день, послав їх до свого виноградника” (Матв. 20:1, 2). ВУС 114.1

Христос навчав за допомогою образів і символів. Одного разу Він розповів притчу про наймання працівників, щоб показати, як Бог поводиться з тими, хто присвячує себе Його служінню... ВУС 114.2

В Юдеї було заведено: поденники збиралися на ринковій площі й чекали, доки хтось найме їх, а в Європі цей звичай і досі має місце. Ті, кому потрібна допомога, вирушають на ринок і підшукують собі відповідних працівників. Про господаря з притчі сказано, що він виходив на торгову площу в різний час для найму працівників. Люди, яких він найняв першими, погодилися працювати за обумовлену суму грошей, а найняті пізніше залишили розмір винагороди повністю на розсуд господаря. ВУС 114.3

“Коли настав вечір, каже господар виноградника до свого управителя: Поклич робітників і дай їм платню, почавши від останніх і аж до перших. Ті, що прийшли об одинадцятій годині, одержали по динарію. А коли підійшли перші, то думали, що одержать більше, але й вони отримали по динарію”... ВУС 114.4

На прикладі цих працівників Ісус хотів відповісти на запитання, про яке учні сперечалися дорогою, — хто буде найбільшим у Небесному Царстві. Викупитель світу бачив небезпеку, яка загрожуватиме Його Церкві, і спробував донести до Свого народу розуміння його становища, оскільки ця притча була лише продовженням Його уроку, викладеного Петрові у відповідь на запитання: “Ось ми залишили все й пішли за Тобою, то що нам буде?”... ВУС 114.5

Ми повинні покладатися на Бога з безумовною вірою, спочиваючи в Ньому серцем і хвилюючись про те, якою буде міра нашої нагороди... ВУС 114.6

Ісус бажає, щоб залучені до Його служіння люди не прагнули до нагород і не думали, що вони мають отримати винагороду за свою працю... Господь оцінює дух і винагороджує відповідно, а чистий, покірний та лагідний дух любові робить дар дорогоцінним у Божих очах (Рев'ю енд Геральд, 3 липня 1894 р.). ВУС 114.7