Від усього серця

10 квітня. Багач

“В одного багатого чоловіка рясно вродила нива. І думав він, говорячи сам до себе: Що робити, коли не маю куди зібрати врожаю?” (Луки 12:16, 17). ВУС 113.1

Ця людина отримала від Бога все. Сонцю було дозволено світити над його землею, адже воно світить як для праведних, так і для неправедних. Дощі небесні проливаються як на злих, так і на добрих. Господь зростив рослинність, звелів полям принести плоди та рясний урожай. Багач розгубився: що йому робити з усім цим урожаєм? Він бачив себе в більш привілейованому становищі порівняно з іншими та приписував усе своїй мудрості. Він володів великим багатством і не міг дорікнути собі в гріхах, у яких завинили багато людей. Він придбав багатство не азартними іграми та не скориставшись чужою бідою, коли, опинившись у фінансовій скруті, людина була змушена продати свій товар нижче вартості, — ні, його багатство було придбане за провидінням Бога, Який послав йому рясний урожай у полі. Однак ця людина продемонструвала егоїстичність і виявила у своєму характері те, про що раніше не підозрювала. ВУС 113.2

Він не думав про Бога, великого Подателя всіх благ. Він не вважав себе відповідальним перед Богом... Якби багач любив і боявся Бога, то приніс би Йому подяку й схилився б перед Ним, кажучи: “Навчи мене, як мені розпорядитися цим багатством”... ВУС 113.3

Скільки голодних можна було б нагодувати, скільки збіднілих можна було б одягнути, скільки сердець можна було б порадувати, скільки молитов про хліб і одяг отримали б відповіді і яка мелодія хвали могла б піднестися на небеса завдяки йому І Господь відповів на молитви бідних та нужденних і мав намір рясно задовольнити всі їхні потреби, щедро благословивши багатія. Але людина, яка раптом стала настільки багатою, закрила канали своєї душі від криків нужденних і, замість того щоб використати надлишки свого багатства на їхні потреби, сказала слугам: “Зроблю так: розвалю свої клуні, збудую більші, зберу туди все моє збіжжя та моє добро”... ВУС 113.4

Він сказав: “І скажу своїй душі: Душе, маєш вдосталь добра, зібраного на багато років: спочивай, їж, пий, веселися”... На що Бог відповів йому: “Нерозумний, цієї ночі душу твою зажадають від тебе” (Рев'ю енд Геральд, 19 червня 1894 р.). ВУС 113.5