Від усього серця

12 квітня. Учитель праведності

“Якщо ви будете перебувати в Моєму слові, тоді справді будете Моїми учнями і пізнаєте істину, а істина вас вільними зробить!” (Івана 8:31, 32). ВУС 115.1

Ісус говорить: “Навчіться від Мене, бо Я лагідний і покірний серцем, — і знайдете спокій своїм душам”. Ісус був найбільшим Учителем, якого коли-небудь знав світ. Він проповідував істину ясно й переконливо, ілюстрації, які Він використовував, були з розряду найбільш чистих і піднесених... ВУС 115.2

У Своїй Нагірній проповіді Христос дав справжнє тлумачення старозавітним Писанням, роз'яснивши істину, яка була перекручена правителями, книжниками та фарисеями. Якого глибокого значення додає Він Божому Закону! Він Сам дав цей Закон, коли разом співали всі зорі поранні та радісний окрик здіймали всі Божі сини. Христос Сам був основою всієї єврейської системи жертвоприношень, втіленням образів, символів і жертв. Оточений хмарним стовпом, Він Сам дав Мойсеєві настанови для єврейського народу й був єдиним, хто міг розвіяти безліч оман, які через людські правила та традиції накопичилися навколо істини... ВУС 115.3

Господь підніс істину, щоб вона, мов світильник, розсіяла моральну темряву світу. Він визволив кожну перлину істини зі сміття людських правил та традицій і приніс істину до престолу Божого, її першоджерела... ВУС 115.4

Його шлях так разюче відрізнявся від шляху книжників, фарисеїв і релігійних вчителів того часу, що ставало очевидним: вони — гроби побілені, лицемірні удаваки, які прагнули звеличити себе своєю показною святістю, тоді як усередині були сповнені користолюбства та різної нечистоти. Для них нестерпні були справжня святість, справжнє прагнення до Бога, які відрізняли характер Христа, бо справжня релігія кидала тінь на їхній дух і вчинки... ВУС 115.5

У серці Ісуса не було ненависті ні до чого, за винятком гріха. Вони би прийняли Його як Месію, якби Він просто явив Свою чудодійну силу, утримавшись від викриття гріха, від осуду їхніх розпусних пристрастей і проголошення Божого прокляття на їхнє ідолопоклонство. Але оскільки Він не дав їм права чинити зло, хоч і зціляв хворих, і повертав зір сліпим, і воскрешав мертвих, вони не відчували до Божественного Вчителя нічого, крім гіркої ненависті, ревнощів, заздрості та злоби (Рев'ю енд Геральд, 6 серпня 1895 р.). ВУС 115.6