Від усього серця

6 квітня. “Кам'янисті” слухачі

“Інше впало на кам'янистий ґрунт, де не було багато землі, і швидко зійшло, бо немало глибокої землі” (Матв. 13:5). ВУС 109.1

Насінню, посіяному в кам'янистий ґрунт, бракує глибини ґрунту, щоб зміцнитися в ньому корінням. Рослина швидко зростає, але ніжні корені не можуть проникнути крізь каміння й отримати живлення для росту рослини, тому вона невдовзі гине. Багатьох з тих, хто сповідує релігію, можна зобразити у вигляді “кам'янистих” слухачів. Вони з тієї категорії людей, які легко піддаються переконанню, але їхня віра дуже поверхова... ВУС 109.2

Деякі люди з радістю приймають дорогоцінну Істину, вони надзвичайно ревні, і їх дивує, що не всі бачать те, що для них так очевидно. Вони переконують інших прийняти вчення, яке самі знаходять таким переконливим. Вони поспішають засудити тих, хто вагається й ретельно зважує свідчення на користь Істини, розглядаючи їх з усіх боків... Але в момент випробування ці сповнені ентузіазму люди дуже часто спотикаються й падають... ВУС 109.3

Як коріння рослини пробивається крізь ґрунт, вбираючи з неї вологу та поживні речовини, так і християни повинні перебувати у Христі, живлячись від Нього, як гілка від лози, аж поки вже жодними випробуваннями їх не можна буде відвернути від Джерела їхньої сили... ВУС 109.4

“Кам'янисті” слухачі можуть радіти протягом деякого часу, вважаючи, що релігія позбавить їх від усіх випробувань і труднощів. Вони не розрахували витрат... ВУС 109.5

Люди, яких Ісус представив у образі кам'янистого ґрунту, покладалися на свої добрі вчинки, на свої добрі спонукання, на власні сили та на власну праведність. Вони не зміцнювалися “Господом та могутністю Його сили”. Вони не зрозуміли, що ціна безпеки — постійна пильність. Вони могли б зодягнутися в усю Божу зброю і встояти проти підступів ворога. Їм були дані рясні обітниці, і, довіряючи Божому Слову, вони могли б зодягнутися в слова “Так говорить Господь” і протистояти всім ворожим хитрощам, а якщо ворог прийшов би, як річка рвучка, то вітер Господній прогнав би її (Рев'ю енд Геральд, 7 червня 1892 р.). ВУС 109.6