Від усього серця

7 квітня. “Тернисті” слухачі

“Інше впало в терня, а терня виросло й заглушило його” (Матв. 13:7). ВУС 110.1

В образі терня, яке заглушило добре насіння, Великий Учитель показав небезпеки, що оточують слухачів Божого Слова, адже всюди є вороги, котрі намагаються звести нанівець вплив дорогоцінної істини Божої. Усе, що зменшує прихильність до Бога, усе, що заповнює увагу, не залишаючи в серці місця для Христа, має бути відкинуте, щоб насіння Істини проросло в душі. Ісус указує, що саме становить небезпеку для душі. Він каже, що клопоти віку та омана багатства і користолюбство заглушають те слово (духовне насіння у період зростання), так що душа не отримує живлення від Христа, подібно до живлення гілки від лози, і тоді в серці згасає духовне життя. Любов до світу, любов до його задоволень і слави, любов до інших речей тримає душу далеко від Бога, бо всі, хто любить світ, не шукають у Бога ні мужності, ні надії, ні радості. Вони не знають, що значить мати радість Христову, бо це та радість, коли ми приводимо ближніх до Джерела життя, позбавляємо душі від гріха та здобуваємо їх для праведності... ВУС 110.2

Коли людей, які лише частково знають істину, закликають досліджувати якесь питання, що йде врозріз із їхніми упередженими думками, вони розгублюються. Такі думки схожі на терні, що заглушають Слово Боже, і під час посіву істини, коли виникає необхідність викорчовувати ці терни, щоб звільнити для неї місце, людям починає здаватися, що вони втрачають ґрунт під ногами і їм загрожує біда. ВУС 110.3

Багато хто має далекі від істини уявлення про характер Бога. Вони вважають Його суворим і деспотичним, і коли їм відкривається, що Бог є любов, цим душам буває важко відмовитися від своїх хибних уявлень про Бога. Але якщо вони не впустять Слово Істини в серце, вирвавши з нього терні, колючки розростуться з новою силою й заглушать добре Боже Слово; їхній релігійний досвід призупиниться в зростанні, оскільки зло в їхніх серцях заглушить ніжний паросток істини й позбавить його духовної атмосфери... ВУС 110.4

Бог у Своєму правлінні керується Своїм Законом, і протягом нескінченних віків цей Закон буде мірилом для Його Царства... Якщо ми не підкоримося його вимогам у цьому житті, навчившись любити Бога всім серцем і ближніх своїх як самих себе, то зустрінемо з'явлення Ісуса, так і не переживши перетворення характеру (Рев'ю енд Геральд, 21 червня 1892 р.). ВУС 110.5