Від усього серця

5 квітня. “Придорожні” слухачі

“Вийшов сіяч сіяти своє зерно. Коли сіяв його, одне впало при дорозі” (Луки 8:5). ВУС 108.1

Велика боротьба між Христом, Князем світу, і сатаною, князем темряви, представлена нам у притчі про сіяча... ВУС 108.2

Сіяч — це Божий Син або той, кому Він доручає Свою роботу, оскільки, співпрацюючи з Христом, ми стаємо Божими співпрацівниками. Ті, хто особистим служінням відкриває людям Писання, сіють добре насіння, бо добре насіння — це Боже Слово... ВУС 108.3

Насіння, посіяне при дорозі, означає Боже Слово, яке впало в серця неуважних слухачів, бо ті, кому належить принести плід, повинні багато роздумувати над представленим їм Божим Словом... Як небесні птахи готові визбирати насіння, яке впало при дорозі, так і сатана завжди готовий через своїх незримих прибічників зла викрасти насіння Божественної Істини із серця, щоб воно не пустило там паростків і не принесло плід у життя вічне... ВУС 108.4

Сатана та його ангели перебувають у будь-якому зібранні, де проповідується Євангеліє Царства. Там присутні й небесні ангели, які звершують служіння для тих, кому належить успадковувати спасіння, проте ворог завжди напоготові, прагнучи звести нанівець вплив Істини. З ревнощами, рівними за силою його злобі, він намагається перешкодити дії Святого Духа на серце слухача, оскільки розуміє: якщо людина прийме Істину, він [сатана] втратить владу над своїм підданим і Христос здобуде перемогу... ВУС 108.5

У багатьох людей серця тверді, як вторована дорога, і здається, що проповідувати їм Істину марно, але нехай там, де не спрацьовують доведення логіки й розуму, працівники Христа виявлять до таких христоподібне співчуття та жаль, і, можливо, любов Христова пом'якшить і розтопить їхні душі, спонукаючи до чуйності та каяття... ВУС 108.6

Протягом усіх років випробування Бог випробовує й перевіряє серця всіх людей, щоб дізнатися, хто з них знайде місце для Ісуса. Кожна душа має відповісти на запитання: “Чи приймеш ти любов Божу, здатну прощати та зцілювати від хвороб душі, чи обереш ворожнечу сатани й пожнеш жахливу долю загублених?” (Рев'ю енд Геральд, 31 травня 1892 р.). ВУС 108.7