Від усього серця

22 вересня. Виступаючи з вірою

“Ти йдеш на мене з мечем і списом та ратищем, а я йду на тебе в Ім'я Господа Саваота, Бога військ Ізраїлевих, які ти зневажив” (1 Сам. 17:45). ВУС 281.1

Він [Давид] зняв із себе царські обладунки, а замість них узяв лише свою палицю, пастушу торбу та звичайну пращу. Вибравши п'ять гладеньких камінців зі струмка, він поклав їх до своєї торби та з пращею в руках виступив проти филистимлянина. Велетень сміливо й гордовито вийшов уперед, розраховуючи зустрітися з наймогутнішим воїном Ізраїлю. Його зброєносець крокував поперед нього, а вигляд у нього самого був такий, ніби нічого перед ним не встоїть. Наблизившись до Давида, Голіят побачив юнака, майже хлопчиська. Щоки Давида пашіли здоровим рум'янцем, а його статурне тіло, незахищене військовими обладунками, свідчило про те, який він ще юний порівняно з ваговитим филистимлянином. ВУС 281.2

Голіят сповнився подиву та гніву. Його лють знайшла вихід у словах, якими він розраховував залякати та зламати завзятого юнака: “Чи я пес, — вигукнув він, — що ти вийшов на мене з києм?” Після цього він спрямував на Давида потік найжахливіших проклять, які тільки знав. Він закричав йому, глузуючи: “Ходи ж до мене, а я твоє тіло віддам птаству небесному та звірині польовій”. Ця самовпевнена погроза тільки підохотила юнака та ще більше запалила в його серці бажання упокорити ворога його народу. Він не ослаб перед наймогутнішим филистимським воїном. Він знав, що битиметься за честь свого Бога та за визволення Ізраїлю, і його серце наповнилося спокійною вірою та надією. ВУС 281.3

Давид виступив уперед і відповів своєму противникові стримано й водночас промовисто. І сказав він до филистимлянина: “Ти йдеш на мене з мечем і списом та ратищем, а я йду на тебе в Ім'я Господа Саваота, Бога військ Ізраїлевих, які ти зневажив. Сьогодні віддасть тебе Господь у мої руки, — і я поб'ю тебе, і відітну голову твою з тебе, і дня цього я дам падло филистймського табору птаству небесному та земній звірині. І пізнає вся земля, що є Бог у Ізраїлі!” (Ознаки часу, 10 серпня 1888 р.). ВУС 281.4