Від усього серця

21 вересня. У простоті віри

“І сказав филистимлянин: ‘Я цього дня зневажив Ізраїлеві полки. Дайте мені чоловіка, і будемо битися вдвох’” (1 Сам. 17:10). ВУС 280.1

Сорок днів ізраїльське військо тремтіло перед зарозумілим викликом Голіята, филистимського велетня. Вони піддалися розпачу, дивлячись на могутню статуру цього гіганта зростом шість ліктів і п'ядь [близько 3 м]. На голові його був мідний шолом, він був одягнений у лускату броню, вага якої становить п'ять тисяч шеклів міді [більше 70 кг]; а на ногах у нього були мідні наколінники. Броня його складалася з мідних пластин, накладених одна на іншу, як луска в риби; вони були так добре підігнані, що жоден спис і жодна стріла не могли пробити цей панцир... ВУС 280.2

Протягом сорока днів, уранці та ввечері, виходив Голіят до ізраїльського табору й голосно проголошував: “Чого ви вийшли ставати до бою? Чи ж я не филистимлянин, а ви не раби Саулові? Оберіть собі кого, і нехай він зійде до мене. Якщо він зможе воювати зо мною, і вб'є мене, то ми станемо вам за рабів. А якщо я переможу його, і вб'ю його, то ви станете нам за рабів, і будете служити нам... І чув Саул та ввесь Ізраїль ці слова филистимлянина, — і вони перестрашилися та сильно налякалися”. Ніхто не наважувався виступити проти цього хвалька, поки Давид, сповнений обурення гордовитими промовами цього ідолопоклонника, не зголосився перед Саулом вийти в бій на славу Божу та задля честі Ізраїлю. ВУС 280.3

Саул вирішив надати цьому сміливому пастухові таку можливість, але він не мав великих надій на успішний результат цього поєдинку. Він наказав одягнути юнака в його власні царські обладунки. На його голову поставили важкий мідний шолом, тіло одягли в броню, а на пояс повісили монарший меч. Він вийшов у всьому цьому спорядженні, але незабаром повернувся назад... Перше, що спало на думку тим, хто з тривогою за ним спостерігав, — Давид вирішив не ризикувати життям у такому нерівному двобої. Але зовсім не про це думав сміливий юнак. ВУС 280.4

Повернувшись до Саула, він попросив дозволу зняти із себе важкі обладунки та сказав: “Не можу в цьому ходити, бо я не звик”... ВУС 280.5

Яку мужність і яку піднесену віру виявив цей простий пастух перед ізраїльським військом і перед филистимлянами! (Ознаки часу, 10 серпня 1888 р.). ВУС 280.6