Від усього серця

30 серпня. Голгофа

“Нарешті прийшло двоє і кажуть: Він говорив: Я можу зруйнувати Божий храм і за три дні відбудувати” (Матв. 26:60, 61). ВУС 257.1

Це було єдине обвинувачення, яке могли висунути проти Христа. Але ці слова були використані й витлумачені неправильно. Христос казав: “Зруйнуйте цей храм, — і за три дні Я підніму його”. Але “Він же говорив про храм Свого тіла”. ВУС 257.2

Священики та правителі, як і багато інших, глузували з Нього, пригадуючи Йому ці слова. Коли Він висів на хресті, книжники та фарисеї повторювали їх з насмішкою, а натовп підхоплював. “А ті, хто проходив повз Нього, лихословили Його, похитуючи своїми головами і кажучи: Ти, Котрий руйнуєш храм і за три дні відбудовуєш, спаси Себе Самого”. Але, навіть будучи спотворено витлумаченими, слова Христа справдилися. Про них дізналося багато людей, і вони справили ще більше враження, прозвучавши з вуст Його ворогів... ВУС 257.3

Ті, хто уїдливо кидав слова: “Він покладав надію на Бога; хай тепер Його визволить, якщо хоче, бо Він сказав: Я — Божий Син!”, — навряд чи підозрювали, що їхнє свідчення звучатиме упродовж багатьох століть. І хоч вимовляли вони це з насмішкою, ніколи ще правда не була на їхньому боці аж настільки. Вони спонукали людей самостійно досліджувати Писання. Мудрі люди чули, вивчали, розмірковували та молилися. Деякі не зупинялися доти, доки шляхом дослідження Писань і зіставлення одного уривка з іншим не пізнавали справжнього значення місії Христа. Вони бачили, що Той, Чия милість обіймає весь світ, дарує їм прощення... ВУС 257.4

Ніколи раніше знання про Ісуса не поширювалося так широко, як тоді, коли Він висів на хресті. Він був піднесений від землі, щоб привернути всіх до Себе. У серцях багатьох, хто став свідком цього розп'яття і хто чув слова Христа, засяяло світло істини. Разом з Іваном Хрестителем вони вигукували: “Ось Агнець Божий, що на Себе бере гріх світу!”... ВУС 257.5

Ця сцена відбувалася на очах у всього Неба і Землі. Ангели спостерігали, з якою жорстокістю та презирством ставляться до Ісуса ті, хто повинен був визнати Його Месією... ВУС 257.6

І ось пролунав зойк помираючого: “Звершилося!.. Отче, у Твої руки передаю Свій дух! Сказавши це, Він віддав духа”. Христос, Велич Неба, Цар слави, помер (Рев'ю енд Геральд, 28 грудня 1897 р.). ВУС 257.7