Від усього серця

16 січня. Сила молитви

“Думку, оперту на Тебе, збережеш Ти у повнім спокої, бо на Тебе надію вона покладає” (Ісаї 26:3). ВУС 28.1

Молитва до Великого Лікаря про зцілення душі приносить Боже благословення. Молитва об'єднує нас одне з одним та з Богом. За нашою молитвою Ісус стає поруч із нами, даруючи нову силу і нову благодать ослаблій збентеженій душі. Завдяки молитві хворі отримують підбадьорення для віри в те, що Бог дивиться на них зі співчуттям. Промінь світла проникає в зневірену душу і стає цілющим запахом на життя. Молитви “перемогли царства, чинили справедливість, одержали обітниці, замкнули лев'ячі пащі, згасили силу вогню” (ми дізнаємося, що це означає, слухаючи розповіді мучеників, які загинули за віру), “обернули до втечі полки чужинців”. ВУС 28.2

Ми почуємо про ці перемоги, коли Вождь нашого спасіння, прославлений Цар Небес, відкриє записи перед тими, про кого пише Іван: “Це ті, котрі прийшли з великої скорботи й випрали свій одяг, і вибілили його в крові Агнця”... ВУС 28.3

Христос, наш Спаситель, подібно до нас був випробуваний у всьому, за винятком гріха. Він прийняв людську природу, з вигляду був як людина і потребував того самого, що й усі ми... ВУС 28.4

Молитва випереджала й освячувала кожну дію Його служіння. Він спілкувався зі Своїм Отцем до кінця життя, і коли висів на хресті, з Його уст вирвався гіркий зойк: “Боже Мій, Боже Мій, чому Ти Мене покинув?”. А потім голосом, який досягнув кінців Землі, Він вигукнув: “Отче, у Твої руки передаю Свій дух!”... Нічні години молитви, які Спаситель проводив на горі або в пустелі, відіграли важливу роль у Його приготуванні до майбутніх випробувань... ВУС 28.5

Усе можливе віруючому. Ніхто з тих, хто приходить до Господа зі щирим серцем, не буде розчарований. Як чудово, що ми можемо підносити дієву молитву, що негідні, грішні, смертні люди мають можливість звергатися з проханнями до Бога!.. Ми вимовляємо слова, які досягають престолу Повелителя Всесвіту (Рев'ю енд Геральд, 30 жовтня 1900 р.) ВУС 28.6