Від усього серця

15 січня. Невпинно моліться

“Постійно моліться духом усякою молитвою і проханням” (Ефес. 6:18). ВУС 27.1

Ми не завжди можемо знайти усамітнене місце, щоб шукати Бога в молитві, проте немає такого часу і місця, де було б недоречно звернутися до Бога з проханням. Ніщо не може перешкодити нам піднести свої серця в дусі ревної молитви. Серед вуличного натовпу, у розпалі трудового дня ми можемо звернутися до Бога з проханням, благаючи про Божественне керівництво, як це зробив Неємія, перш ніж звернутися з просьбою до царя Артаксеркса. Місце для спілкування з Богом можна відшукати всюди, де б ми не перебували. Ми повинні постійно тримати двері нашого серця відчиненими, запрошуючи Ісуса, як небесного Гостя, увійти і перебувати в нашій душі. ВУС 27.2

Хоч ми можемо опинитися в нечистій, зіпсованій атмосфері, проте нам зовсім не обов'язково вдихати її випари, оскільки ми можемо жити в чистій атмосфері Небес. Ми можемо зачинити всі двері перед нечистими фантазіями й несвятими думками, підносячи душу в Божу присутність за допомогою щирої молитви. Люди, чиї серця відкриті для одержання підтримки і благословень від Бога, ходитимуть в атмосфері, святішій за земну, і матимуть постійне спілкування з Богом... Серце має невпинно прагнути присутності і благодаті Ісуса, щоб душа отримувала Божественну просвіту й небесну мудрість. ВУС 27.3

Нам необхідно мати більш чітке уявлення про Ісуса та більш повне розуміння цінності небесних реалій. Краса святості має наповнювати серця Божого народу, а для цього нам потрібно шукати Божественне об'явлення про небесне... ВУС 27.4

Ми можемо перебувати настільки близько до Бога, що в кожному несподіваному випробуванні наші думки будуть так природно звертатися до Бога, як квітка обертається до сонця. Соняшник постійно обернений до сонця. Якщо його відвернути від світла, він повертатиме стебло, доки не підставить свої пелюстки яскравим сонячним променям. Так нехай же кожен, хто віддав своє серце Богові, обертається до Сонця праведності в палкому прагненні отримати яскраві промені слави, які виходять від Імені Ісуса... ВУС 27.5

Господь не зобов'язаний дарувати нам Свою прихильність, однак дав слово: якщо ми виконаємо зазначені у Святому Письмі умови, Він виконає Свою частину договору. Люди часто дають обіцянки, але рідко їх виконують. Поклавшись на когось, ми нерідко виявляємо, що спиралися на надламану тростину, проте Господь ніколи не розчарує віруючу в Нього душу (Ознаки часу, 16 грудня 1889 р.). ВУС 27.6