Від усього серця

14 липня. Приклад прощення

“Я буду утримувати вас та дітей ваших! І він потішав їх, і промовляв до їхнього серця” (Бут. 50:21). ВУС 210.1

Сини Якова повернулися до батька з радісною вісткою: “Ще Йосип живий”, і що він панує над усім єгипетським краєм. Спочатку старець зніяковів, навіть серце його завмерло — він не міг повірити почутим словам. Однак коли він побачив вози та цілу колону нав'ючених тварин і коли перед ним знову постав Веніамін, його сумніви розвіялися й він, сповнений радості, вигукнув: “Досить! Ще живий Йосип, мій син! Піду ж та побачу його, поки помру!” Тоді брати покірно визнали перед батьком свою провину й благали його пробачити зло, яке вони заподіяли Йосипові. Яків і уявити не міг, що вони здатні на таку жорстокість, але він побачив, що Бог обернув усе, що сталося, на добро, пробачив і благословив своїх грішних дітей... ВУС 210.2

У нічному видінні Яків почув з уст Божих слова: “Не бійся зійти до Єгипту, бо Я вчиню тебе там великим народом. Я зійду з тобою до Єгипту, і Я також, виводячи, виведу тебе, а Йосип закриє рукою своєю очі твої”. ВУС 210.3

Зустріч Йосипа з батьком була дуже зворушливою. Йосип зійшов з колісниці, побіг назустріч батькові, обійняв його, і вони ридали на грудях один в одного. “І промовив Ізраїль до Йосипа: ‘Нехай тепер помру я, побачивши обличчя твоє, що ти ще живий!’”... ВУС 210.4

Свої останні роки Яків прожив більш спокійно. Його сини відвернулися від своїх злих доріг, Йосип знову був поруч, і старець був забезпечений усім, чим тільки міг забезпечити його владика Єгипту. Яків тихо й мирно доживав свої дні в оточенні своїх дітей. ВУС 210.5

Незадовго до смерті Якова його діти зібралися навколо нього, щоб отримати його благословення й вислухати останні слова настанови. Коли він говорив з ними востаннє, Дух Божий зійшов на нього, і Яків відкрив їм їхнє минуле життя, а також проголосив пророцтва, що стосувалися далекого майбутнього... ВУС 210.6

Яків був люблячим батьком. Він не тримав образи на своїх сумних дітей. Він пробачив їх. Він любив їх до останнього подиху. Однак Бог Духом пророцтва підніс розум Якова над його природними почуттями. В останні години його життя ангели Божі оточували його, і Божа сила спочила на ньому (Ознаки часу, 5 лютого 1880 р.). ВУС 210.7