Від усього серця

13 липня. Господь перебуває на цьому місці

“Дійсно, Господь пробуває на цьому місці, а того я й не знав!” (Бут. 28:16). ВУС 209.1

Яків прокинувся з піднесеним відчуттям Божої присутності... Божим Духом йому був відкритий План викуплення, не повністю, але ті його частини, які йому необхідно було знати. Час Першого приходу Христа був ще в далекому майбутньому, але Бог не залишив Свого раба в незнанні про те, що Отець дав грішним людям Захисника. ВУС 209.2

Перш ніж Адам і Єва повстали проти Божого правління, у них була можливість вільно спілкуватися з Богом. Небеса і Земля були з'єднані стежкою, якою любив ходити Господь. Однак гріх Адама та Єви розділив Землю з Небом. Прокляття гріха спіткало людський рід, і воно було настільки образливим для Бога, що грішне людство вже не могло більше спілкуватися зі своїм Творцем, як би сильно воно цього не хотіло. Вони не могли піднятися по небесній стіні й проникнути в Боже місто, бо не ввійде до нього ніщо нечисте. Сходи символізують Ісуса, Посередника, призначеного для спілкування з Богом. Якби Він Своїми заслугами не перекинув міст через прірву, утворену гріхом, ангели-служителі, підіймаючись і спускаючись сходами, не спілкувалися б з грішниками. ВУС 209.3

Усе це було показано Якову уві сні. Хоч його розум відразу сприйняв лише частину того відкриття, його великі й таємничі істини залишалися предметом вивчення упродовж усього його життя, дедалі більше й більше відкриваючись його розумінню. У Своїй розмові з Натанаїлом Ісус згадував саме ці таємничі сходи, на які Яків дивився із захопленим подивом. Він сказав: “Знову й знову запевняю вас: [відтепер] побачите відкрите небо й Божих ангелів, які підіймаються і опускаються над Людським Сином!”. ВУС 209.4

У цьому житті перед нами стоїть завдання почати з найнижчої сходинки й крок за кроком підніматися вгору на Небо... Ми піднімаємося крок за кроком. Коли ми подолали одну сходинку, потрібно підніматися на наступну, ще вище. Наші руки постійно тягнуться вгору до чергової міри благодаті, а стопи підіймаються з однієї сходинки на іншу, поки, нарешті, нам відкриється вільний вхід у Царство нашого Господа та Спасителя Ісуса Христа (Ознаки часу, 31 липня 1884 р.). ВУС 209.5