Від усього серця

12 липня. Небесна брама

“Це ніщо інше, як дім Божий, і це брама небесна” (Бут. 28:17). ВУС 208.1

Яків не вирізнявся досконалим характером. Він згрішив проти свого батька, брага, проти власної душі та проти Бога. Богонатхненне Писання дає правдивий звіт про провини доброчесних людей, відзначених Божим благоволінням; насправді їхні провини описані набагато докладніше, ніж їхні чесноти... Їх оточували спокуси, і вони часто падали під їх натиском, але при цьому були готові вчитися в школі Христа. Якби ці люди були показані нам як бездоганні, це швидше пригнічувало б нас у прагненні здобути праведність... Це говорить про те, що Бог у жодному разі не покриває винного. Він бачить гріх навіть у тих, до кого найбільш прихильний, і карає їх ще рішучіше, ніж тих, хто має менше світло й відповідальність. Але на фоні гріхів і помилок людства представлений один досконалий характер — характер Божого Сина, Який одягнув Свою Божественність у людське тіло й жив як людина серед людських дітей... ВУС 208.2

Яків через обман заволодів благословенням, призначеним його братові. Бог обіцяв йому право первородства, і ця обітниця здійснилася б свого часу, якби Яків виявив терпіння. Але, як і багатьом з тих, котрі сьогодні називають себе Божими дітьми, йому не вистачало віри, і він подумав, що повинен зробити щось самостійно, замість того щоб покірно віддати все в руки Господа... ВУС 208.3

Засмучений, охоплений відчуттям страху, він звершував свій одинокий шлях... І все ж Бог не залишив Якова. Його милість і надалі простягалася до Його заблудлого, невірного раба, хоч Він і дозволив нещастю спіткати його, поки той не засвоїв урок покірного послуху. Господь через Свою милість і співчуття відкрив Якову те, чого той так потребував, — Спасителя... ВУС 208.4

Стомлений дорогою мандрівник ліг на землю, підклавши під голову камінь замість подушки. І поки він спав, Господь дав йому видіння. Він побачив яскраву й осяяну світлом драбину, яка стояла на землі, а верхом сягала неба. По її сходах виходили й сходили ангели, а над нею був Господь слави. Який звернувся до Якова з чудовими словами підбадьорення. Він запевнив Якова, що той перебуває під Божественною охороною далеко від дому і що земля, в яку він прийшов як вигнанець і мандрівник, належатиме йому та його нащадкам (Ознаки часу, 31 липня 1884 р.). ВУС 208.5