Від усього серця

30 травня. Кров на одвірках

“І візьміть в'язку ісопу й умочіть у кров, що в посудині, і доторкніться горішнього одвірка й двох одвірків бічних кров'ю, що в посудині” (Вих. 12:22). ВУС 164.1

Вказівки, дані Мойсеєм щодо пасхальної трапези, наповнені неабияким змістом та стосуються батьків і дітей наших часів також... ВУС 164.2

Батько повинен присвятити кожного свого домочадця Богові й виконати роботу, представлену символом пасхального бенкету. Довіряти цей священний обов'язок у чужі руки небезпечно. Гарним свідченням цього є випадок, який, як розповідають, стався з однією єврейською сім'єю в пасхальну ніч. ВУС 164.3

Легенда свідчить, що старша дочка в цій сім'ї захворіла, але вона добре засвоїла, що кожна родина повинна взяти ягня й окропити його кров'ю одвірки, щоб Господь, побачивши знак крові, не дозволив згубникові увійти до будинку й уразити первістка. З якою тривогою переживала вона наближення вечора, коли ангел-губитель мав проходити повз. Вона повністю втратила спокій. Покликавши батька до ліжка, вона запитала його: “Ти помазав одвірки кров'ю?” “Так, — відповів він, — я про все попіклувався й дав наказ. Не турбуйся, ангел-губитель сюди не ввійде”. ВУС 164.4

Настала ніч. Дитина знову й знову кликала батька, запитуючи: “Ти впевнений, що одвірки помазані кров'ю?” Знову й знову батько запевняв дочку, що їй не варто боятися, адже наказ, який загрожує такими наслідками, його слуги не проігнорують: вони заслуговують довіри. З наближенням півночі почувся її слабкий благальний голос: “Батьку, я не впевнена. Візьми мене на руки і дай мені самій побачити знак, щоб заспокоїтися”. ВУС 164.5

Батько поступився бажанню своєї дитини, узяв її на руки й відніс до дверей, але ні на перекладині, ні на одвірках не було кривавого знака. Він здригнувся від жаху, усвідомивши, що його дім ледь не став домом плачу. Власними руками він схопив пучок ісопу й покропив одвірки кров'ю, а потім показав хворій дитині, що знак на місці (Рев'ю енд Геральд, 21 травня 1895 р.). ВУС 164.6