Від усього серця

29 травня. Вийдіть зі світу

“Я щодня помираю” (1 Кор. 15:31). ВУС 163.1

Хто сповідує Ім'я Христа, той повинен відображати Христа як свій зразок і приклад, відкриваючи своїм ближнім Істину в її чистоті, знайомлячи їх з перевагами та обов'язками християнського життя. Послідовники Христа можуть зробити це тільки тоді, коли узгодять свій характер зі священними принципами істини. Ніхто з тих, хто називає себе Божими дітьми, не повинен зраджувати свій священний обов'язок. Демаркаційну лінію між християнами та світом необхідно зберігати чіткою. Істина не повинна бути зведеною до низького, банального рівня, бо це буде ганьба для Бога, Який приніс безмірну жертву за гріхи світу через дар Свого Сина... ВУС 163.2

Багато з тих, хто претендує на звання Божих дітей, схоже, не усвідомлюють, що їм необхідне відродження серця, вони нехтують словами та ділами Христа у своєму житті. Своїми вчинками вони ясно говорять: “Я маю право чинити так, як мені заманеться. Я був би цілком нещасний, якби не мав змоги поводитися по-своєму”. Така релігія існує у світі, але вона не несе на собі Божого схвалення... ВУС 163.3

Так званій науці, людському розумінню та поезії не можна приписувати авторитет, рівний об'явленню; однак продуманий намір сатани полягає в тому, щоб звести людські вислови, перекази та винаходи на ту ж висоту, що й Боже Слово, а, досягнувши успіху в цьому, звести їх до ступеня переваги та верховенства... ВУС 163.4

Наше єдине спасіння — щодня здобувати новий досвід, дивлячись на Ісуса, Проводиря та Вершителя нашої віри. Ми повинні день у день дивитися на Нього й перетворюватися на Його образ. Нам необхідно відображати Божественні якості та йти за стопами Ісуса, чого б це не коштувало. Ми повинні ходити під Божим керівництвом, звіряючись із Божим Словом і щодня запитуючи: “Чи це Господній шлях?” Жодний недолік характеру не буде увічнений і не заплямує Небес своєю недосконалістю... ВУС 163.5

Від сповідання Істини мало користі, доки людина не сприйме принципи, не засвоїть і не поглине багату їжу істини й не стане, таким чином, співучасником Божої природи (Рев'ю енд Геральд, 20 листопада 1894 р.). ВУС 163.6