Від усього серця

160/374

31 травня. Справа для кожного

“Отже, кожний з нас сам за себе дасть відповідь Богові” (Римл. 14:12). ВУС 165.1

Бог дав “кожному його діло”. Він не залишив духовні інтереси церкви повністю в руках служителя. Якщо служитель нестиме всю повноту відповідальності за спадщину Господню, це не послужить на благо ні служителю, ні членам церкви. Кожний член церкви повинен відігравати свою роль у збереженні здоров'я церковного організму. Усі ми — члени одного тіла, і кожний член повинен виконувати свою функцію для блага всіх інших. У кожного члена своє призначення. Як членами нашого фізичного тіла керує голова, так і ми, будучи членами духовного тіла, повинні підкорятися керівництву Христа — живого Глави Церкви… ВУС 165.2

Служитель і члени церкви повинні об'єднатися воєдино, працюючи заради збудування та процвітання церкви. Кожний істинний воїн армії Господньої буде ревним, щирим і діяльним працівником, який виконує роботу в інтересах Христового Царства… ВУС 165.3

Багатьом членам церкви бракує досвіду (який вони повинні були б мати), оскільки переважає думка, ніби виконувати всю роботу й нести всі тягарі повинен служитель. На служителя звалюють усі турботи, або ж він сам покладає на себе ті обов'язки, які повинні виконувати члени церкви. Служителі мають виявляти довіру посадовим особам і членам церкви та вчити їх працювати для Господа. Тоді служителю не доведеться виконувати всю роботу самотужки, і церква отримає значно більше користі, ніж якби він намагався зробити всю роботу сам, звільняючи членів церкви від призначеної їм Господом ролі… ВУС 165.4

Тягар церковного служіння потрібно розподілити між окремими членами, щоб кожен міг стати розумним працівником для Бога. У наших церквах надто багато нерозтраченої сили… У них багато працьовитих рук і чуйних сердець, але їх не заохочують віддавати свої сили роботі… Уміння пристосовуватися до незвичайних ситуацій, сила для дій у непередбачених випадках здобуваються через використання даних нам Господом талантів та накопичення досвіду в особистій праці (Рев'ю енд Геральд, 9 липня 1895 р.). ВУС 165.5