Від усього серця

28 травня. Покликані приносити врожай

“Я є Виноградна Лоза, ви — галузки. Хто перебуває в Мені, а Я в ньому, той приносить рясний урожай, бо без Мене не можете робити нічого” (Івана 15:5). ВУС 162.1

У плані відновлення в людях Божественного образу передбачено, щоб Святий Дух впливав на людський розум і служив як представник Христа та засіб перетворення людського характеру. Люди, які приймають істину, отримують також і благодать Христову, віддаючи свої освячені людські здібності на працю, якою займався Христос, і стаючи співпрацівниками Божими. Щоб вони стали силою для Бога, Божественну Істину доносять до їхнього розуміння... ВУС 162.2

При посередництві Істини характер перетворюється й уподібнюється до Божественного. Петро говорить про християн як про тих, хто очистив свою душу послухом правді через дію Святого Духа... ВУС 162.3

Християнину слід бути світлом. Послідовники Христа не виконують вимоги Євангелія, якщо не служать іншим людям. Вони в жодному разі не повинні забувати, що їхній обов'язок — бути світлом для інших, щоб ті, бачачи їхні добрі справи, прославили Отця Небесного. Слово християн завжди повинно бути наповнене благодаттю, відповідно до їхнього визнання віри. Їхнє завдання — відкривати Христа світові. Ісус Христос, і то розп'ятий, повинен бути для них невичерпною темою. Вони мають постійно про Нього говорити, виносячи з доброго скарбу серця свого дорогоцінні євангельські істини. Серце, сповнене слави та блаженної надії на безсмертя, не може мовчати. Люди, усвідомлюючи священну присутність Христа, не можуть говорити легковажні, порожні слова, бо мова їхня має бути здоровою, запахом життя — на життя. Нам не слід бути дітьми, які метушаться з боку в бік, але ми повинні зробити своєю опорою Ісуса Христа й володіти тим, що має найбільшу цінність і про що слід говорити... Християни повинні проголошувати Добру вістку про спасіння, ніколи не втомлюючись розповідати про Божу доброту... ВУС 162.4

Ви повинні говорити з грішниками, оскільки можете не знати, що Бог впливає на їхні серця. Ніколи не забувайте про ту велику відповідальність, яку несете за кожне слово, сказане в їхній присутності. Запитуйте себе: “Скільком людям я сказав із серцем, сповненим Христової любові, про невимовний дар Божої благодаті і Христової праведності?” (Рев'ю енд Геральд, 12 лютого 1895 р.). ВУС 162.5