Від усього серця

27 травня. Відпочинок у Христі

“Оскільки справедливим у Бога є відплатити утисками тим, які вас пригноблюють. А вам, що зазнаєте утисків, — відпочинок з нами” (2 Сол. 1:6, 7). ВУС 161.1

Не забуваймо, що Христос є Дорога, Правда і Життя. Співчутливий Спаситель запрошує всіх прийти до Нього. Будемо ж вірити словам нашого Господа й не робити дорогу, яка веде до Нього, такою важкою. Будемо йти цією дорогоцінною дорогою, прокладеною для викуплених Господа, не з наріканням, сумнівами, незрозумілими передчуттями та стогонами, ніби нас змушують виконувати якусь неприємну виснажливу роботу. Дороги Христові — “дороги приємності”, усі стежки Його мир. Якщо дорогу для своїх стоп ми зробили нерівною й поклали на себе важкі тягарі турбот, збираючи собі скарби на землі, змінимося ж нині та підемо шляхом, який приготував нам Ісус. ВУС 161.2

Ми не завжди бажаємо віддати свої тягарі Ісусові. Іноді виливаємо свої біди в людські вуха, розповідаємо про наші нещастя тим, хто не в змозі допомогти нам. Ми не довіряємо все Ісусові, щоб Він перетворив нашу скорботу на радість і мир... ВУС 161.3

Часу залишається обмаль, і це спонукає нас прагнути до праведності, до того, щоб подружитися з Христом. Однак це не піднесене спонукання. Воно має присмак егоїзму. Чи потрібно нам, розкриваючи жахи Дня Божого, примушувати поводитися правильно з почуття страху? Так не має бути. Ісус — привабливий. Він сповнений любові, милості, співчуття. Він пропонує нам стати нашим Другом, щоб пройти разом усіма кам'янистими життєвими дорогами... ВУС 161.4

Звернене до всіх нас запрошення Христа — це заклик до життя миру та спокою, свободи та любові, до багатої спадщини в майбутньому безсмертному житті... Нам не потрібно турбуватися, якщо цей шлях свободи пролягає через боротьбу та страждання. Тим ціннішою буде наша свобода, бо заради неї ми пішли на жертви. Мир, який перевищує всяке розуміння, вартий того, щоб вступити в битву із силами темряви, у жорстоку сутичку із себелюбством і внутрішніми гріхами... Перед обличчям спокуси ми повинні привчити себе зберігати твердість і терпіння, не допускаючи жодного нарікання, навіть якщо втомилися, виконуючи важку працю та борючись добрим подвигом віри... ВУС 161.5

Ми не зможемо гідно оцінити нашого Спасителя, доки не побачимо Його очима віри, як Він спустився до самих глибин жалюгідного людського буття, зодягнувся в людську природу, багато перетерпів і через страждання спас та возніс грішників Своєю Божественною силою до спілкування із Собою (Рев'ю енд Геральд, 2 серпня 1881 р.). ВУС 161.6