Звеличуйте Ісуса Христа

23 серпня. Живи, грішнику, живи!

“Співайте в псалмах Господеві, ви, Його побожні, і дякуйте імені Його святому!” (Псал.30:5). ЗІХ 237.1

Якщо б ми думали і говорили більше про Ісуса, а менше про себе, то набагато повніше усвідомлювали б Його присутність. Якщо пробуватимемо в Ньому, то настільки сповнимося миром, вірою і мужністю, матимемо такі духовні перемоги, про які розповідатимемо при зустрічі з іншими християнами; наше ясне незаперечне свідоцтво про Бога підбадьорить людей. Дорогоцінні істини, які прославляють Божу благодать, в поєднанні з христоподібним життям мають нездоланну силу, яка сприяє спасінню душ. ЗІХ 237.2

Усі, хто щоденно посвячують себе Богові, відкриють релігію зі світлого, радісного боку. Ми не повинні ганьбити свого Господа, нарікаючи на позірно важкі випробування. Страждання, сприйняті як засіб виховання, пізніше викличуть радісні почуття. Усе релігійне життя буде піднесеним, шляхетним, сповненим добрих слів і вчинків. Ворогові подобається, коли християни піддаються журбі й депресії. Він бажає, щоб люди світу отримали фальшиве уявлення про нашу віру. З іншого боку Господь чекає, щоб християнин підіймався із сходинки на сходинку вище і вище, щоб кожна душа перемагала могутньою силою Відкупителя... ЗІХ 237.3

У милостивих благословеннях, дарованих нам Небесним Отцем, ми можемо зауважити численні докази безмежної любові й співчуття, які перевершують ніжність і співчуття матері до її примхливої дитини. Вивчаючи божественний характер у світлі хреста, ми побачимо милість, лагідність і прощення, поєднані зі справедливістю і безсторонністю. Разом з Йоаном ми вигукуємо: “Дивіться, яку любов дав нам Отець, щоб ми дітьми Божими звалися, і ними ми є”. На престолі слави ми бачимо Того, Хто носить на тілі сліди мук, перенесених задля примирення людини з Богом і Бога з людиною. Незрівнянна благодать відкриває нам Отця, Котрий перебуває в неприступному світлі, однак, завдяки заслугам Свого Сина, приймає нас. На чорних хмарах гніву, які загрожували лише нещастям і розпачем, відображеними від хреста променями закарбовано: “Живи, грішнику, живи! Тепер ви, розкаяній віруючі душі, живіть! Я заплатив за вас викуп”. ЗІХ 237.4

Ми повинні збиратися біля підніжжя хреста. Христос, до того ж розп'ятий, має бути темою наших роздумів і розмов, джерелом найсвітліших почуттів. Ми маємо здійснювати особливі служіння подяки, аби не забути кожне отримане від Бога благословення, аби вимовити вдячність за Його велику любов і нашу готовність усе віддати до рук, колись прибитих за нас до хреста... Ми мусимо навчитися розмовляти мовою обітованої Землі й співати пісні Сіону. ЗІХ 237.5