Звеличуйте Ісуса Христа

31 липня. Голос справжнього Пастиря

“Багаттю добрих діл показав Я вам від Отця Мого;за котре з них хочете побити Мене камінням?” (Йоан.10:32). ЗІХ 214.1

Ісус на звав Себе справжнім Пастирем, бо віддав Своє життя за овець. Він сказав: “Тому Отець любить Мене, що Я віддаю життя Моє, щоб знову прийняти його. Ніхто не відбирає його в Мене, але Я Сам віддаю його. Я маю владу віддати його і маю владу прийняти його знову. Цю заповідь отримав Я від Отця Мого” (Йоан.10:17-18). ЗІХ 214.2

Ці слова Ісус виголосив перед великим натовпом і вони справили велике враження на серця багатьох слухачів. Книжники і фарисеї сповнилися заздрощів, бо багато людей виявляли прихильність до Христа... Хоч Він представив Себе людям в образі справжнього Пастиря, фарисеї сказали: “Він демона має і безумствує! Чому слухаєте Його?” (в.20). Та інші розпізнали голос свого Пастиря і відповіли: “Це слова не одержимого демоном! Хіба може демон відкривати очі сліпим?” Ісус ходив у храмі, в Соломоновім притворі. Тут юдеї обступили Його і почали наполягати: “Доки будеш тримати нас у непевності? Якщо Ти Христос, то скажи нам. відверто!” Ісус відповів їм: “Я сказав вам, а ви не вірите... Мої вівці слухаються голосу Мого, і Я знаю їх, і вони йдуть за Мною... Я і Отець — одно” (в. 20-21, 23-25, 27, 30). ЗІХ 214.3

З якою впевненістю і силою виголосив Він ці слова! Ніколи раніше юдеї не чули чогось подібного. Слова Ісуса переконували їх. Здавалося, що в людському єстві Ісуса засяяла божественність, коли Він сказав: “Я і Отець — одно...” Ісус спокійно і впевнено подивився на них, а потім сказав: “Багато добрих діл показав Я вам від Отця Мого; за котре з них хочете побити Мене камінням?” ЗІХ 214.4

Христос, Величність Небес, спокійно стояв перед своїми ворогами як Бог. Його не лякали похмурі обличчя й каміння в руках. Ісус знав, що Його оточують невидимі сили, легіони ангелів; і якби Він сказав лише слово, ангели примусили б натовп від страху впасти. Люди не наважилися кинути в Нього жодного каменю. Син Божий продовжував безстрашно стояти перед натовпом. Чому каміння так і не було кинуто? Тому що в людському єстві Ісуса виявилася божественність. Юдеї отримали ознаку і були переконані, що Його домагання не були безпідставні. Їхні руки ослабли і каміння попадало на землю. Раніше Ісус словами доводив Свою божественність; тепер же Його особиста присутність, сяйво Божих очей, велич постави — усе свідчило про те, що Він був Сином Божим (Ознаки часу, 27 листопада 1893 р.). ЗІХ 214.5