Звеличуйте Ісуса Христа

Серпень. Звеличуйте Того, Хто був розп'ятий

1 серпня. Яка незрівнянна любов!

“Тому що ви не прийняли духа неволі знову на страх, але прийняли Духа всиновлення, Яким кличемо: ‘Авва, Отче!’” (Римл.8:15). ЗІХ 215.1

Незважаючи нате, що Божий Закон незмінний і його правота доведена, грішник може бути прощений. Найдорожчий Дар, який тільки Небо могло дати, був посланий, щоб Бог міг “бути праведним і виправдувати того, хто вірує в Ісуса” (Римл.3:26). За допомогою цього Дару люди підводяться з руїн і деградації гріха, стають Божими дітьми. Павло говорить: “Ви прийняли Духа всиновлення, Яким кличемо: ‘Авва, Отче!’” ЗІХ 215.2

Я закликаю вас разом з улюбленим Йоаном подивитися, “яку любов дав нам Отець, щоб ми дітьми Божими звалися, і ними ми є” (1Йоан.3:1). Яка любов, яка незрівнянна любов! Ми, які були грішниками і чужинцями, можемо повернутися до Бога, щоб бути прийнятими в Його сім'ю! Ми можемо звертатися до Нього, ніжно називаючи: “наш Отче”; це ім'я є знаком нашої з Ним спорідненості, запевненням у Його невтомній турботі про нас і спілкуванні з нами. І Син Божий, дивлячись на спадкоємців благодаті, “не соромиться називати їх братами” (Євр.2:11). Вони мають навіть більш тісні стосунки з Богом, аніж ангели, які ніколи не грішили. ЗІХ 215.3

Уся батьківська любов, яка від покоління до покоління відкривалася в людському серці; усі потоки ніжності, які будь-коли виливалися з людських душ, — це лише крихітний струмочок порівняно з океаном безмежної, невичерпної Божої любові, яку неможливо описати. Можна роздумувати над нею щодня протягом усього життя; можна старанно досліджувати Писання, щоб зрозуміти її; можна застосувати всі дані нам Богом сили і здібності, намагаючись осягнути любов і співчуття Небесного Отця, однак вони залишаться безмежно вищими. Можна заглиблюватися у Божу любов віками, але ніколи не збагнути її безмежності. Спонукуваний любов'ю Бог, віддав на смерть Свого Сина задля нашого світу. Навіть вічність ніколи повністю не розкриє глибини Божої любові. І все ж, якщо вивчатимемо Біблію і будемо роздумувати над життям Христа і Планом спасіння, ці величні істини дедалі більше відкриватимуться нашому розумові. Ми усвідомимо суть благословення, яке Павло бажав ефеській церкві, молячись: “Щоб Бог Господа нашого Ісуса Христа, Отець слави дав нам духа премудрості та одкровення для пізнання Його, просвітив очі серця вашого, щоб ви зрозуміли, в чому полягає надія Його покликання, і яке багатство славної спадщини Його для святих; і яка надзвичайна велич сили Його для нас, віруючих, згідно дії могутності сили Його” (Ефес.1:17-19). (Свідоцтва для Церкви, т. 5, c. [739-740]). ЗІХ 215.4