Звеличуйте Ісуса Христа

30 липня. Пасіть ягнят з покорою

“Плід же правди сіється у світі тими, котрі творять мир” (Яков.3:18). ЗІХ 213.1

Справжній служитель Христа має бути обгорнений атмосферою духовного сяйва, оскільки він з'єднаний зі світом світла і ходить з Христом, Котрий є світлом світу. Можна протистояти наведеним доказам, до зауважень і благань ставитися з презирством; найкрасномовніші заклики, підкріплені бездоганною логікою, можна залишити поза увагою; однак жива праведність, виявлена у рисах характеру, благочестя, яке щоденно можна зауважити у вирішенні життєвих питань; стурбованість за грішника, де б той не перебував, палаючий у серці дух правди, що сяє на обличчі й виявляється при кожному слові, — найкраща проповідь, якій нелегко опиратися, неможливо відкинути, бо вона примушує здригатися сатанинські твердині. Служителі, які ходять з Богом, зодягнені в небесну зброю, а тому їхні зусилля увінчаються перемогою. ЗІХ 213.2

Люди, які беруть участь у здійснюваній для світу великій, урочистій праці застереження, маючи духовні досвіди не повинні замикатися в собі. Їм необхідно розвивати любов один до одного і працювати, аби бути єдиними в думках і судженнях, виявляючи однодушність. Відсутність такої любові тішить нашого підступного ворога. Він — джерело заздрості, ревнощів, ненависті й суперечок; йому подобається спостерігати, як це лихе насіння заглушає любов — той тендітний небесний паросток. ЗІХ 213.3

Бог засмучується, коли Його діти осуджують, критикують, не довіряють один одному. Він доручив їм особливу справу: стояти на захисті істини. Вони Його співпрацівники; інші люди повинні їх поважати, а вони мають поважати один одного. ЗІХ 213.4

В армії від офіцерів вимагається поважати товаришів по службі, завдяки такій практиці швидко засвоюють цей урок і рядові. Коли керівники народу в християнській боротьбі залишаються добрими, терплячими, виявляють любов до своїх співробітників, то цим вони навчають інших чинити так само. ЗІХ 213.5

Необхідно свято охороняти репутацію співпрацівника. Якщо хтось зауважує якісь вади в іншого, він не повинен розповсюджувати їх перед оточуючими або виставляти, як великий гріх. Можливо, вони є наслідком помилкового судження, і Бог дасть Свою благодать для перемоги над ними. Якщо б Він бачив, що досконалі ангели можуть зробити цю роботу для грішного людства краще, Він доручив би її ангелам. Але замість цього, посилаючи необхідну допомогу, Господь використовує мізерних, слабких, смертних істот, які підвладні тим самим немочам, що й їхні брати; вони найкраще підготовлені для цієї праці. ЗІХ 213.6

Таким був Петро, котрий одного разу зрікся свого Господа... Поки цей учень Христа не спіткнувся, він не володів духом лагідності, необхідним для догляду за ягнятами; але відчувши власну неміч... був готовий зі співчуттям ставитися до інших людей і допомагати їм (Історичні нариси, c. [120-121]). ЗІХ 213.7