Звеличуйте Ісуса Христа

29 липня. Навернений Петро—пастир

“Ти, як колись навернешся, утверди братів твоїх” (Лука 22:32). ЗІХ 212.1

Тричі Петро привселюдно відрікався від свого Господа, і тричі Ісус, випробовуючи його, жадав почути від нього запевнення у його любові й вірності. Запитання, з яким Він звертався до нього, гострою стрілою пронизувало його зболіле серце. Перед учнями Ісус відкрив усю глибину розкаяння Петра, показавши, яким смиренним став цей, колись самовпевнений учень. ЗІХ 212.2

За своєю природою Петро був запальним і гарячкуватим. Сатана скористався цими рисами, щоб перемогти його. Незадовго до падіння Петра Ісус сказав йому: “... Ось сатана домагався, щоб пересіяти вас як пшеницю, але Я молився за тебе, щоб не поменшала віра твоя; ти ж як колись навернешся, утверди братів твоїх!” (Лука 22:32). І ось цей час настав. Зміна, якої зазнав Петро, була очевидною. Короткі випробувальні запитання Господа не викликали в ньому зухвалої й самовпевненої відповіді. Завдяки покорі й розкаянню Петро тепер був більш готовий, ніж будь-коли, стати пастирем отари Божої... ЗІХ 212.3

До свого падіння Петро завжди висловлювався необдумано, під впливом миттєвого поривання. Він завжди був готовий виправляти інших і висловлював думку, навіть не розібравшись ні в собі, ні в тому, що потрібно сказати. Але після свого повернення Петро став зовсім іншим. Він був запальним, як і раніше, але тепер на його слова і вчинки впливала благодать Христова. Зникли нестриманість, самовпевненість, бажання самозвеличення; він був спокійним, стриманим, готовим учитися. Тепер він міг пасти ягнят і овець Христової отари. ЗІХ 212.4

Ставлення Христа до Петра було повчальним як для нього самого, так і його братів. Воно навчило їх ставитися до грішника терпляче, співчутливо, із всепрощаючою любов'ю. Хоча Петро зрікся свого Господа, та Христова любов до нього не ослабла. Саме таку любов повинен мати пастир до всіх овець і ягнят довіреної йому отари. Пам'ятаючи про свою слабкість і падіння, Петро повинен був так само лагідно ставитися до своєї отари, як Христос до нього... ЗІХ 212.5

Ісус Сам підійшов до Петра. Він бажав звернутися зокрема до нього. Перед смертю Учитель сказав Петрові: “Куди Я йду, туди ти тепер іти за Мною не можеш, але потім ти підеш за Мною”. На це Петро відповів: “Чому, Господи, іти за Тобою тепер я не можу? За Тебе я душу свою покладу! ” (Йоан.13:36-38). Петро не встояв у час випробування, але йому знову була надана можливість засвідчити свою любов до Христа... Ісус відкрив Петрові, якою смертю той помре. Він передрік, що Петро буде розп'ятий на хресті... Апостол був готовий зазнати будь-якої смерті за свого Господа (Христос — надія світу, c. [812-813]). ЗІХ 212.6