Поради щодо їжі та харчування

Розділ 13. Харчування дитини

Поради, засновані на Божественній настанові

339. Батьки й матері повинні задавати собі таке запитання: “Що ми зробимо для дитини, яка народиться?” Ми виклали читачеві те, що було сказано Богом стосовно поведінки матері до народження її дітей. Але це ще не все. Гавриїл був посланий із небесних дворів, щоб дати вказівки про догляд за дітьми після їхнього народження, аби батьки могли повністю зрозуміти свій обов'язок. ПЇХ 262.1

Незадовго до Першого приходу Христа ангел Гавриїл приніс Захарії вістку, подібну до тієї, яку отримав Маноах. Престарілому священикові було сказано, що його дружина народить сина, котрого назвуть Іваном. Ангел провістив: “І буде тобі радість та потіха, і багато хто зрадіє з його народження. Бо він буде великий перед Господом; ні вина, ні п'янкого напою не питиме; і наповниться Духом Святим” (Луки 1:14, 15). Ця дитина обітниці мала бути вихована в дусі суворого отримання. Їй буде довірена важлива справа реформи — приготувати дорогу для Христа. ПЇХ 262.2

…Серед народу була поширена нестриманість у всіх її формах. Потурання питтю вина і споживанню вишуканої їжі послаблювало фізичну силу, настільки сприяючи падінню моралі, що найогидніші злочини не здавалися гріхом. Голос Івана повинен був лунати з пустелі як суворий докір гріховним потуранням людей, а його власне отримання також мало бути осудом надмірностей його часу. ПЇХ 262.3

Дійсний початок реформи

Зусилля наших працівників у галузі стримання недостатньо далекосяжні, щоб можна було усунути прокляття нестриманості з нашого краю. Сформовані звички важко перемогти. Реформу слід починати з матері до народження її дітей; якби люди вірно дотримувалися Божих настанов, нестриманості не існувало б. ПЇХ 263.1

Кожна мати повинна постійно докладати зусиль, аби узгоджувати свої звички з волею Бога, щоб мати змогу працювати в гармонії з Ним для збереження своїх дітей від пороків сьогодення, котрі руйнують здоров'я і життя. Нехай матері без зволікань налагодять правильні взаємовідносини зі своїм Творцем, щоб із допомогою Його благодаті спорудити навколо Своїх дітей захист від розтління й нестриманості. Якби тільки матері дотримувалися цього курсу, вони побачили б, що їхні діти, подібно до юнака Даниїла, досягли високого стандарту в моральній та інтелектуальній сферах, ставши благословенням для суспільства і славою для свого Творця. — Ознаки, 13 вересня 1910 ПЇХ 263.2

Немовля

340. Найкраща їжа для немовляти — це їжа, котру дає природа. Тож не варто без потреби позбавляти його такої їжі. Мати ставиться безсердечно до свого малюка, коли задля вигоди або світських задоволень намагається звільнити себе від ніжного обов'язку годувати його груддю. ПЇХ 263.3

Мати, котра дозволяє, щоб її дитину годувала інша жінка, повинна добре замислитися над можливими наслідками. Більшою чи меншою мірою годувальниця передає дитині, котру вигодовує, власні настрій і темперамент. — СЗ [383] (1905) ПЇХ 264.1

341. Щоб не відставати від моди, люди не радяться з природою, а зловживають нею. Часом матері розраховують на найману жінку або пляшечку для годування дітей, проте їх необхідно замінити материнською груддю. У жертву жорстокому безумству моди приносять один із найделікатніших обов'язків матері щодо залежного від неї потомства, обов'язок, котрий дарує їй найбільше задоволення і завдяки котрому її життя зливається з життям дитини, пробуджуючи в жіночому серці найсвятіші почуття. ПЇХ 264.2

Деякі матері жертвують своїм материнським обов'язком вигодовувати дітей тільки через те, що прив'язаність до свого потомства — плоду власного тіла — завдає їм надто багато клопоту. Танцювальний зал та збудливі приємні видовища здатні притуплювати високі почуття душі. Вони більш привабливі для світської матері, ніж материнський обов'язок щодо її дітей. Можливо, вона віддає своїх дітей найманій годувальниці, аби та виконувала щодо них ті обов'язки, котрі належать винятково матері. Через неправильні звички необхідні обов'язки, виконання котрих мало б приносити їй радість, стають для неї неприємними, оскільки догляд за дітьми суперечить вимогам світського життя. Чужа особа виконує обов'язки матері, даючи зі своїх грудей поживу для підтримки життя. ПЇХ 264.3

Але це ще не все. Вона також передає дитині, котру вигодовує, свій настрій та свій темперамент. Життя дитини з'єднується з її життям. Якщо наймана годувальниця — брутальна, пристрасна, нерозсудлива жінка, якщо вона не дбає про свій моральний стан, то годована нею дитина найімовірніше буде такого ж або подібного типу. Така ж неякісна кров, яка тече в жилах найманої годувальниці, буде і в дитини. Матері, котрі подібним чином збувають дітей зі своїх рук та відмовляються виконувати материнські обов'язки, бо, присвятивши себе моді, уважають їх непосильним тягарем, — не гідні називатися матерями. Вони знецінюють шляхетні почуття і святі риси жінок, воліючи бути “метеликами” світських задоволень, що мають менше почуття відповідальності за своє потомство, ніж безсловесні тварини. Багато матерів заміняють годування грудьми пляшечкою з молоком. Вони змушені це робити, оскільки не мають поживи для своїх дітей. Однак у дев'яти випадках із десяти їхні набуті ще в юності неправильні звички в одязі й харчуванні зробили їх нездатними виконувати обов'язки, призначені їм природою… ПЇХ 265.1

Мені завжди видавалося холодною, безсердечною справою те, що матері, котрі можуть годувати своїх дітей, відлучають їх від материнських грудей, аби годувати з пляшечки. У такому випадку необхідно старанно дбати, щоб молоко було від здорової корови і щоби пляшечка, як і саме молоко, були абсолютно свіжими. Цю справу часто занедбують і в результаті завдають немовляті зайвих страждань. Можуть бути розлади шлунка та кишечника, тому немовля, котре слід жаліти і плекати, хворіє, хоч народилося здоровим. — Реформатор здоров'я, вересень 1871 ПЇХ 265.2

342. Період, коли немовля отримує живлення від матері, — це критичний час. Багатьом матерям, які годують своїх дітей, дозволяють надмірно працювати. Кров матері розпалюється під час приготування їжі, що серйозно позначається на немовляті, котре не тільки отримує нездорове живлення з материнських грудей, але також його кров отруюється через нездорове харчування матері, від якого запалюється весь її організм, а це позначається на їжі немовляти. На дитину також впливає душевний стан матері. Якщо вона сумна, збудлива, дратівлива і дає волю спалахам емоцій, то отримане немовлям від матері живлення буде розпаленим, часто викликатиме кольки, спазми, а в деяких випадках конвульсії та приступи. ПЇХ 266.1

На характері дитини також більшою або меншою мірою позначається якість їжі, котру немовля отримує від матері. Тож як важливо, щоб мати під час годування немовляти зберігала радісний душевний стан, цілковито пануючи над своїм духом. Завдяки цьому їжа дитини не буде шкідливою, а спокій та витримка матері в поводженні з її дитиною відіграють дуже велику роль у формуванні дитячого розуму. Якщо дитина нервова, легко збуджується, то обережність і неквапливість матері справлятимуть заспокійливий, благотворний вплив і здоров'я немовляти може суттєво покращитися. ПЇХ 266.2

Немовлятам завдають великої шкоди неправильним поводженням із ними. Якщо дитина вередує, то її зазвичай годують, аби заспокоїти, тоді як у більшості випадків справжньою причиною її неспокою є перегодовування їжею, котра стала нездорового через неправильні звички матері. Нова порція їжі тільки погіршує справу, оскільки шлунок дитини і так уже перевантажений. — ЯЖ 2, [39, 40] (1865) ПЇХ 266.3

Регулярність у харчуванні

343. Перша освіта, котру діти в ранні роки повинні отримати від матері, має стосуватися їхнього фізичного здоров'я. Дітей потрібно годувати тільки простою їжею такої якості, яка збереже здоров'я в найкращому стані. Їжу слід вживати лише через регулярні проміжки часу і не частіше трьох разів на день, а ще краще — двічі. Якщо дітей виховують правильно, вони швидко зрозуміють, що нічого не зможуть домогтися плачем чи капризуванням. Розсудлива мати, виховуючи своїх дітей, дбатиме не про власну вигоду на сьогоднішній день, а про їхнє благополуччя в майбутньому. З цією метою вона навчатиме своїх дітей важливої науки панування над апетитом і самозречення, щоб вони їли, пили й одягалися з думкою про здоров'я. — ЯЖ 2, [47] (1865) ПЇХ 267.1

344. Не дозволяйте своїм дітям їсти цукерки, фрукти, горіхи чи будь-що інше в проміжках між прийомами їжі. Для них дворазове харчування краще, ніж триразове. Якщо батьки слугуватимуть прикладом та керуватимуться принципом, діти швидко приєднаються до них. Нерегулярність у харчуванні руйнує здоровий тонус органів травлення, тому коли ваші діти сідають за стіл, вони не отримують задоволення від здорової їжі, їхній апетит прагне найшкідливішого для них. Ваші діти часто страждали від гарячки й лихоманки, викликаних невідповідним харчуванням, а за їхню хворобу несуть відповідальність батьки. Обов'язок батьків — подбати, щоб їхні діти сформували такі звички, які сприяють здоров'ю, тим самим уникаючи багатьох бід. — 4С [502] (1880) ПЇХ 267.2

345. Дітей також надто часто годують, що призводить до гарячки й різного роду страждань. Шлунок не повинен постійно працювати; йому необхідно мати свій час для відпочинку, інакше діти будуть капризними, дратівливими і часто хворітимуть. — Реформатор здоров'я, вересень 1866 ПЇХ 268.1

[Дітей потрібно навчати, коли та як їсти — 288].

[Виховання Даниїла в ранні роки — 241].

[Див. Розділ 9. Регулярність у харчуванні].

Виховання апетиту в ранні роки

346. Неможливо переоцінити важливість формування в дітей правильних звичок у харчуванні. Малюки повинні знати: вони їдять, аби жити, а не живуть, щоб їсти. Виховання має починатися ще тоді, коли немовля перебуває на руках у матері. Дитині потрібно давати їжу тільки через регулярні проміжки часу та рідше в міру її зростання. Не варто давати їй солодощі або їжу, призначену для дорослих, котру вона не здатна перетравити. Дбайливість і регулярність у годуванні немовлят не тільки сприятиме їхньому здоров'ю (що зробить їх спокійними та лагідними), а й закладе основу для звичок і буде для них благословенням у подальші роки. ПЇХ 268.2

Коли діти виходять з немовлячого віку, необхідно продовжувати приділяти велику увагу вихованню їхніх смаків та апетиту. Часто дітям дозволяють їсти, що вони хочуть і коли хочуть без огляду на здоров'я. Зусилля і гроші, так часто марно витрачені на шкідливі ласощі, змушують молодь думати, що можливість потурати апетитові — найвища мета в житті і найбільше щастя. Результатом такого виховання є обжерливість, потім приходить хвороба, а слідом за нею, як правило, — уживання отруйних ліків. ПЇХ 269.1

Батьки повинні виховувати апетит своїх дітей і не дозволяти їм уживати нездорову їжу. Проте у своїх зусиллях упорядкувати харчування ми повинні бути обережними, щоб не припуститися помилки, примушуючи дітей їсти несмачну їжу або їсти понад міру. Діти мають права, вони можуть віддавати чомусь перевагу, і якщо ці бажання розумні, їх слід поважати… ПЇХ 269.2

Задовольняючи бажання своїх дітей ціною їхнього здоров'я та доброго характеру, матері сіють насіння зла, котре проросте і принесе плід. Потурання своїм бажанням зростає разом із малюками, отже, у жертву приносять як фізичну, так і розумову сили. Допустивши це, матері з гіркотою пожинають посіяне ними насіння. Вони бачать, як їхні діти виростають, але за своїм характером і складом розуму стають непридатними відігравати благородну роль та приносити користь для суспільства й сім'ї. Духовна, розумова й фізична сили страждають від впливу нездорової їжі. Сумління притуплюється, послаблюється здатність сприймати все добре. ПЇХ 269.3

Навчаючи дітей управляти своїм апетитом та харчуватися з думкою про здоров'я, пояснюйте їм, що вони відмовляють собі лише в тому, що може заподіяти їм шкоду. Вони залишають шкідливе задля чогось кращого. Нехай стіл, на якому стоять корисні страви, котрими так щедро забезпечує Бог, має привабливий вигляд. Нехай трапеза буде радісним, щасливим часом. Насолоджуючись Божими дарами, будемо віддавати хвалу й подяку Подателеві всіх благ. — СЗ [383-385] (1905) ПЇХ 270.1

347. Чимало батьків, бажаючи уникнути обов'язку терпляче виховувати у своїх дітей звички самозречення та навчати їх, як правильно використовувати всі Божі благословення, дозволяють дітям їсти й пити, коли тільки їм заманеться. Якщо рішуче не приборкувати апетит та егоїстичне потурання власним бажанням, вони зростають разом із ростом дитини та посилюються разом із силою. Коли такі діти починають самостійне життя і займають своє місце в суспільстві, вони виявляються безсилими опиратися спокусі. Усюди намножилися моральна нечистота й велике беззаконня. Спокуса потурати смакові та задовольняти свої примхи не зменшується з роками, і молодь переважно керується поривами й перебуває в рабстві апетиту. В особі обжери, запеклого курця, любителя вина та алкоголіка ми бачимо фатальні наслідки неправильного виховання. — 3С [564] (1875) ПЇХ 270.2

Потурання і порочність

348. Діти, які неправильно харчуються, часто слабкі, бліді, недорозвинуті, нервові, збудливі та дратівливі. Усе шляхетне приносять в жертву апетитові, і тваринні пристрасті перемагають. Життя багатьох дітей віком від п'яти до десяти-п'ятнадцяти років позначене порочністю. Вони обізнані майже з кожним пороком. У цьому великою мірою винні батьки, тому їм будуть залічені гріхи їхніх дітей, здійснення котрих було зумовлене неправильною поведінкою батьків. Вони спокутують своїх дітей потурати своєму апетитові, ставлячи перед ними на стіл м'ясні страви та іншу їжу, приготовлену зі спеціями, здатними збуджувати тваринні пристрасті. Власним прикладом вони навчають своїх дітей нестриманості в їжі. Їм дозволено їсти майже щогодини, унаслідок чого органи травлення постійно навантажені. У матерів було дуже мало часу, щоб навчати дітей. Їхній дорогоцінний час був присвячений приготуванню різних видів нездорової їжі, котру вони подають на свої столи. ПЇХ 270.3

Багато батьків доводять своїх дітей до руйнації, намагаючись пристосуватися до моди. Якщо мають прийти гості, вони бажають посадити їх за стіл, який був би не гірший від столу будь-кого зі знайомих їхнього кола. Досягненню цієї мети присвячується багато часу і коштів. Задля зовнішнього парадування готується жирна їжа, щоб задовольнити апетит; і навіть люди, котрі називають себе християнами, роблять із цього такий предмет для хизування, що збирають навколо себе певну категорію людей, для котрих основна мета таких відвідин — споживання ласощів, якими їх частуватимуть. Християни повинні здійснити реформу в цьому питанні. Люб'язно і сердечно приймаючи гостей, вони не повинні перетворюватися на рабів моди й апетиту. — ДД IV, [132, 133] (1864) ПЇХ 271.1

Прагніть до простоти

349. Їжа має бути настільки простою, щоб її приготування не забирало всього часу матері. Однак необхідно потурбуватися про те, щоб подати на стіл здорову їжу, приготовлену здоровим способом та привабливо. Не думайте, що все, недбало накидане вами, аби слугувати їжею, достатньо хороше для дітей. Слід менше часу присвячувати приготуванню нездорових страв з метою задоволення спотвореного апетиту, а більше — вихованню й навчанню дітей. Нехай сила, яку ви зараз витрачаєте на непотрібне планування того, що вам їсти, пити й у що зодягатися, буде витрачена на те, щоб їхні тіла були чистими, а одяг — охайним. — ХСБГ [141] (1890) ПЇХ 272.1

350. Споживання сильно приправлених м'ясних страв, а за ними — здобних кондитерських виробів виснажує життєво важливі органи травлення дітей. Якби вони були привчені до простої здорової їжі, їхній апетит не домагався б нездорових вишуканих наїдків та поєднання різнорідних страв… М'ясо в раціоні дітей — не найкращий спосіб досягти успіху… Привчати дітей харчуватися м'ясною їжею буде шкідливо для них. Сформувати в дітей нездоровий апетит значно легше, ніж виправити та змінити смак після того, як він став другою натурою. — Лист 72, 1896 р. ПЇХ 272.2

Заохочення до нестриманості

351. Багато матерів, які нарікають на поширену всюди нестриманість, не вникають у проблему настільки глибоко, аби побачити причину. Щодня вони готують різноманітні страви й міцно приправлену їжу, котра збуджує апетит і заохочує до переїдання. Страви, які подають на столи нашого американського народу, зазвичай приготовлені так, щоб зробити з людей п'яниць. Для безлічі людей апетит — провідний принцип. Хто, потураючи апетитові, їсть надто часто і до того ж нездорову їжу, той послаблює свою здатність опиратися вимогам апетиту та іншим пристрастям пропорційно зміцненню його схильності до неправильних звичок у харчуванні. Матері мають усвідомити свій обов'язок перед Богом та світом дати суспільству дітей із правильно сформованими характерами. Чоловіки й жінки, котрі виходять на арену діяльності, володіючи твердими принципами, зможуть стояти незаплямованими серед морального розтління цього зіпсутого віку… ПЇХ 272.3

Столи багатьох жінок, котрі сповідують християнство, щодня заставлені різними стравами, які подразнюють шлунок і викликають запальний стан організму. М'ясні страви — основний вид їжі на столах у деяких родин, аж поки їхня кров не наповниться збудниками раку і золотухи. Їхні тіла складаються з того, що вони їдять. Але коли їх спіткають страждання і хвороба, вони вважають це волею Провидіння. ПЇХ 273.1

Ми повторюємо: нестриманість бере початок від наших столів. Апетитові потурають доти, доки це потурання не стає другою натурою. Унаслідок споживання чаю і кави з'являється потяг до тютюну, а далі — до спиртних напоїв. — 3С [563] (1875) ПЇХ 273.2

352. Нехай батьки почнуть кампанію за отримання зі своїх домашніх вогнищ, засноване на принципах, яких вони навчають своїх дітей з раннього дитинства, і тоді можуть сподіватися успіху. — СЗ [334] (1905) ПЇХ 274.1

353. Батьки повинні поставити собі за основну мету досягти розуміння принципів поводження зі своїми дітьми, щоб забезпечити їм здоровий дух у здоровому тілі. ПЇХ 274.2

Принципів отримання слід дотримуватися в усіх питаннях сімейного життя. Дітей потрібно привчати до самозречення, послідовно прищеплюючи його з ранніх літ. — ХСБГ [46]; ПЗ [113] (1890) ПЇХ 274.3

[Подразлива їжа викликає спрагу, котру не вгамує вода — 558]

354. Багато батьків виховують смак своїх дітей та формують їхній апетит. Вони дозволяють їм їсти м'ясо, пити чай і каву. Міцно приправлені м'ясні страви, чай і кава, до яких деякі матері заохочують своїх дітей, сприяють виникненню в них потягу до сильніших збудливих засобів, таких, наприклад, як тютюн. Уживання тютюну викликає бажання вживати алкоголь; уживання тютюну й алкоголю неминуче ослаблює нервову силу. ПЇХ 274.4

Якби в християн пробудилася моральна свідомість щодо необхідності отримання в усьому, то вони могли б власним прикладом — починаючи від своїх столів — допомогти тим, у кого слабке самовладання, хто майже безсилий опиратися жаданням апетиту. Якби тільки ми могли усвідомити, що сформовані в цьому житті звички позначаться на наших вічних інтересах, що наша вічна доля залежить від суворого отримання, то докладали б зусиль, аби виявляти суворе отримання в їжі й питті. ПЇХ 274.5

З допомогою власного прикладу й особистих зусиль ми можемо бути засобом для спасіння багатьох душ від зумовленого нестриманістю виродження, від злочинності і смерті. Наші сестри можуть багато зробити у великій справі спасіння інших людей, подаючи на свої столи тільки здорову поживну їжу. Вони можуть використовувати дорогоцінний час, виховуючи смаки й апетит своїх дітей, формуючи звички отримання в усьому, заохочуючи до самозречення й доброчинності задля благополуччя інших. ПЇХ 275.1

Незважаючи на приклад, який нам дав Христос у пустелі спокушення, де Він відмовився від апетиту і подолав його силу, багато матерів-християнок за допомогою власного прикладу та виховання, котре дають своїм дітям, готують їх до того, щоб вони стали обжерами і пияками. Дітям часто дозволяють їсти, що вони хочуть і коли хочуть, без думки про здоров'я. Багатьох дітей з ранніх років виховують обжерами. Унаслідок потурання апетитові вони вже в ранньому віці страждають від нестравності. Потурання собі та нестриманість у їжі зростають разом із ростом дитини і посилюються разом з її силою. Унаслідок того, що батьки потурають дітям, у жертву приносять розумову й фізичну сили. Формується смак до певних видів їжі, від яких немає жодної користі, а тільки шкода, і через навантаження організм слабшає. — 3С [488, 489] (1875) ПЇХ 275.2

[Основа нестриманості — 203].

Виховуйте огиду до збудливих засобів

355. Виховуйте у своїх дітей огиду до збудливих засобів. Як же багато батьків несвідомо виховує в них апетит до цих речовин! У Європі я бачила; як няньки прикладали склянку з вином і пивом до вуст невинних малюків, у такий спосіб формуючи в них смак до збудливих засобів. З віком у них розвивається дедалі більша залежність від таких напоїв, поки мало-помалу вони не стануть переможені ними та не опустяться до такого становища, коли їм буде неможливо допомогти, і доки врешті не зійдуть у могилу як п'яниці. ПЇХ 276.1

Однак апетит спотворюється і стає пасткою не лише таким шляхом. Часто їжа буває такою, що викликає бажання до збудливих напоїв. Перед дітьми ставлять вишукані страви — приправлену спеціями їжу, жирні підливи, торти й кондитерські вироби. Міцно приправлена їжа подразнює шлунок, викликаючи бажання до ще сильніших стимуляторів. Апетит спокутується не лише невідповідною їжею, котру дітям дозволяють споживати досхочу під час основних прийомів їжі, але їм дозволяють їсти також між прийомами їжі, тому вже у віці 12-14 років вони часто хворіють на хронічну нестравність. ПЇХ 276.2

Можливо, вам доводилося бачити зображення шлунка людини, котра вживає міцні напої. Подібний стан виникає і внаслідок подразнення пекучими спеціями. Коли шлунок перебуває в такому стані, виникає сильне бажання чогось більшого для задоволення вимог апетиту, чогось дедалі міцнішого. А далі ви побачите ваших синів на вулиці, де навчаються курити. — ХСБГ [17] (1890) ПЇХ 276.3

Їжа, яка особливо шкідлива для дітей

356. Для людей, які дають волю апетитові, досягнення християнської досконалості — неможлива справа. Якщо ви не будете старанно добирати їжу для ваших дітей, їхня моральна чутливість не зможе легко пробудитися. Не одна матір накриває стіл таким чином, що він стає пасткою для її сім'ї. Як старі, так і молоді споживають у довільній кількості м'ясні страви, масло, сир, здобні тістечка, страви зі спеціями та приправами. Така їжа робить свою справу, розладнуючи шлунок, збуджуючи нерви та послаблюючи розум. Кровотворні органи не можуть перетворити таку їжу на добру кров. Жир, використаний для приготуванні їжі, затрудняє процес травлення. Сир справляє шкідливу дію. Хліб з очищеного борошна не дає організмові живлення, котре можна отримати від пшеничного хліба з непросіяного борошна. Постійне його вживання не збереже організм у найкращому стані. Спеції спочатку подразнюють ніжну оболонку шлунка, а згодом знищують природну чутливість цієї делікатної плівки. Кров розпалюється, пробуджуються тваринні нахили, а моральна й розумова сили слабнуть, стаючи слугами низьких пристрастей. Мати повинна дбати про те, щоб подавати своїй сім'ї просту, але поживну їжу. — ХСБГ [46, 47]; ПЗ [114] (1890) ПЇХ 277.1

Протидія лихим нахилам

357. Чи усвідомлять матері цього покоління святість своєї місії, чи перестануть змагатися зі своїми більш заможними сусідами в гонитві за зовнішніми ефектами та чи старатимуться перевершити їх у сумлінному виконанні роботи з виховання своїх дітей для кращого життя? Якби діти і молодь були привчені до самозречення й самовладання, якби вони були навчені, що їдять, аби жити, а не живуть, щоб їсти, то було б менше хвороб і менше морального зіпсуття. Якби молодим людям, з яких формується і складається суспільство, прищеплювали правильні принципи щодо отримання, тоді зменшилась би потреба в проведенні кампаній на тему отримання, які приносять мало користі. Тоді вони володіли б моральною гідністю й чистотою, аби силою Ісуса опиратися опоганенню цих останніх днів… Батьки можуть передавати своїм дітям схильність до потурання апетиту, а також пристрасті, що ускладнюють роботу з виховання й навчання цих дітей суворого отримання, чистих і доброчесних звичок. Якщо діти успадкували від своїх батьків потяг до нездорової їжі, до збудливих засобів і наркотиків, то яка надзвичайно серйозна відповідальність лежить на батьках — протидіяти лихим нахилам, які вони передали дітям! Наскільки ревно і старанно батьки повинні з вірою й надією виконувати свій обов'язок щодо свого нещасного потомства! ПЇХ 277.2

Розуміння законів життя і здоров'я має бути першочерговим завданням батьків, аби при приготуванні їжі чи у своїх звичках вони не припустилися чогось такого, що розвинуло б у їхніх дітях погані нахили. Яку старанність повинні виявляти матері в приготуванні для своїх сімей найпростішої здорової їжі, щоб органи травлення не ослабли, нервова система була врівноваженою, а їжа, котру вони ставлять перед своїми дітьми, не суперечила тим настановам, які вони дають дітям. Ця їжа або ослаблює, або зміцнює органи травлення та відіграє важливу роль у збереженні фізичного й морального здоров'я дітей — власності Бога, придбаної Його кров'ю. Яка священна відповідальність довірена батькам — оберігати фізичне й моральне здоров'я своїх дітей, щоб їхня нервова система була врівноваженою, а душам не загрожувала небезпека! Люди, котрі потурають апетитові своїх дітей і не контролюють їхніх пристрастей, побачать свою жахливу помилку в особі залежного від тютюну та спиртних напоїв раба з притупленими почуттями й устами, що промовляють неправду і богозневажливі слова. — 3С [567, 568] (1875) ПЇХ 278.1

Жорстока “доброта” потурання

358. Мені було показано, що основною причиною існуючого сумного стану речей є те, що батьки не відчувають обов'язку виховувати своїх дітей у послуху законові природи. Матері люблять своїх дітей ідолопоклонницькою любов'ю та потурають їхньому апетитові, хоч знають, що це завдасть шкоди їхньому здоров'ю, зробить їх хворими й нещасними. Ця жорстока “доброта” великою мірою виявляється в теперішньому поколінні. Бажання дітей задовольняються ціною здоров'я і доброго настрою, бо матері легше на деякий час задовольнити їх, аніж відмовити в тому, чого вони так гучно домагаються. ПЇХ 279.1

Таким чином матері сіють насіння, яке проросте і принесе плід. Дітей не навчають стримувати свій апетит чи обмежувати бажання. Тому вони стають егоїстичними, вимогливими, неслухняними, невдячними, злобними. Матері, котрі так чинять, із гіркотою пожинатимуть плоди посіяного ними насіння. Вони грішать проти Неба та своїх дітей, і Бог спитає з них за це. — 3С [141] (1873) ПЇХ 279.2

359. Коли батьки і діти зустрінуться в день остаточної відплати, яке це буде видовище! Тисячі дітей, котрі були рабами апетиту й низького пороку і зазнали в житті морального краху, стануть віч-на-віч з батьками, які зробили їх такими. Хто, як не батьки, повинні понести цю страхітливу відповідальність? Хіба Господь зробив цю молодь розтлінною? О, ні! Хто ж тоді звершив цю жахливу роботу? Хіба гріхи батьків не передалися дітям у вигляді спотвореного апетиту і пристрастей? Хіба цю роботу виконали не ті, хто занедбав їхнє виховання — виховання відповідно до Божественного зразка? Справа цих батьків буде розглянута Богом, і це настільки ж певно, як і сам факт їхнього існування. — ХСБГ [76, 77] (1890) ПЇХ 280.1

Спостереження під час подорожі

360. Їдучи у вагоні, я чула висловлювання батьків про те, що в дітей поганий апетит, і якщо їм не дати м'яса або тістечка, вони нічого не їстимуть. Під час обіду я зауважила, якої якості їжу давали цим дітям. Це був білий пшеничний хліб, шинка, порізана шматочками й посилана чорним перцем, мариновані огірки, тістечка, варення. Блідий, жовтуватий колір обличчя дітей ясно вказував на страждання, яких зазнавав шлунок. Двоє із цих дітей спостерігали за іншою сім'єю, чиї діти їли разом з іншими продуктами сир, від чого ці двоє втратили апетит до їжі, що була перед ними, аж поки їхня поблажлива мати не випросила для своїх дітей кусник сиру, побоюючись, що її дорогі діти не дообідають. Мати зазначила: мої діти дуже люблять певні види їжі і я дозволяю їм їсти те, чого вони бажають, адже апетит жадає тієї їжі, якої вимагає організм. ПЇХ 280.2

Це могло би бути правдою, якби апетит не був спотворений. Апетит буває природний і спотворений. Батьки, котрі привчили дітей споживати протягом усього їхнього життя нездорову збудливу їжу, доки їхній смак не став спотвореним і вони не зажадали глини, грифелю олівців, перепаленої кави, чайної гущі, кориці, гвоздики, спецій, не можуть стверджувати, що апетит вимагає того, що потрібно організму. Смак неправильно виховували, доки він не став зіпсутим. Делікатні органи травлення зазнавали збудження й опіків, поки не втратили своєї ніжної чутливості. Проста здорова їжа видається їм прісною. Шлунок, зазнавши зловживань, не впорається зі своєю роботою, якщо не буде змушуваний до цього дією найбільш збудливих засобів. Якби цих дітей з раннього віку привчили споживати тільки здорову їжу, приготовлену найпростішим способом, у якій зберігалося б якомога більше її природних властивостей, та уникати м'яса, жиру й усіх видів спецій, тоді смак і апетит не постраждали б. У своєму природному стані вони великою мірою вказували б на їжу, найбільш відповідну для потреб організму. ПЇХ 281.1

У той час як батьки та діти споживали свої ласощі, ми з чоловіком о звиклій для нас порі — о першій годині дня — узялися за свою просту трапезу, що складалася із хліба “грехем” без масла та великої кількості фруктів. Ми споживали свою їжу з великим задоволенням та сповненими вдячності серцями за те, що нам не потрібно було везти із собою бакалійну крамницю для задоволення примхливого апетиту. Ми їли з апетитом і не відчували голоду до наступного ранку. Для хлопця, що продавав апельсини, горіхи, смажені кукурудзяні зерна й цукерки, ми виявилися поганими покупцями. ПЇХ 281.2

Батьки і діти споживали їжу такої якості, котра не дозволяла цій їжі перетворитися на добру кров або сприяти хорошому настрою. Діти були блідими. У деяких на обличчі й руках виднілися огидні болячки. Інші були майже сліпі внаслідок запалення очей, що дуже спотворювало красу обличчя. Ще інші не мали висипки на шкірі, але страждали від кашлю, катару й утруднень, пов'язаних зі станом горла і легень. Я звернула увагу на трирічного хлопчика, що страждав від проносу. Він мав досить сильну гарячку, але йому здавалося, що все, чого він потребує, — це їжі. Майже щохвилини він вимагав то тістечка, то курчатка, то маринованих огірків. На кожну його вимогу мати реагувала, як слухняна невільниця, і, коли їжа, котрої він домагався, не надходила так швидко, як йому хотілося, а крики й вимоги ставали неприємно настирливими, мати відповідала: “Так, так, любий, зараз ти отримаєш це”. Коли їжа опинялася в його руці, він зі злістю жбурляв її на підлогу вагона, оскільки не отримав її достатньо швидко. Одна маленька дівчинка, котра їла варену шинку, гострі мариновані огірки та хліб із маслом, раптом зауважила тарілку, з якої я їла. Це було щось таке, чого дівчинка не мала, тому вона відмовилася їсти. Шестирічна дівчинка сказала, що хоче тарілку. Я подумала, що їй захотілося гарного червоного яблука, котре я їла. І хоч ми мали обмежену кількість яблук, мені стало настільки шкода батьків, що я дала їй гарне яблуко. Вона вихопила його з моєї руки і з презирством швидко жбурнула на підлогу вагона. Я подумала: “Якщо цій дитині дозволятимуть робити те, що їй хочеться, вона справді зганьбить свою матір”. ПЇХ 282.1

Цей прояв гніву був результатом потурання з боку матері. Їжа, котрою вона годувала свою дитину, була такої якості, що викликала постійне навантаження на органи травлення. Кров була занечищеною, а дитина — хворобливою і дратівливою. Їжа, котру щоденно давали цій дитині, була такого ґатунку, що збуджувала низькі пристрасті, пригнічувала моральні й розумові сили. Звички цієї дитини формували її батьки. Вони робили її егоїстичною, позбавленою любові. Вони не приборкували її бажань і не стримували її пристрастей. Чого можуть очікувати батьки від такої дитини, коли вона виросте? Багато людей, здається, не розуміють, який зв'язок існує між розумом і тілом. Якщо організм розладнаний невідповідною їжею, це позначається на мозку й нервах і через це легко збуджуються пристрасті. ПЇХ 283.1

Дитина, приблизно десяти років, страждала від застуди й гарячки і не була охочою до їжі. Мати вмовляла її: “З'їж шматочок бісквіту, а ось — смачне курчатко. А може, спробуєш цього варення?” Врешті-решт дитина з'їла велику порцію, розраховану на здорову людину. Їжа, до котрої її примушували, не була доброю для здорового шлунка, і в жодному разі її не слід було споживати під час хвороби. Приблизно через дві години мати, обмиваючи дитині голову, зауважила, що не може зрозуміти, звідки в неї така сильна гарячка. Вона підлила масла у вогонь і тепер дивувалася, що вогонь розгорівся. Якби у випадку з цією дитиною природі була дана можливість здійснювати свою роботу, а шлунок міг би отримати такий необхідний йому відпочинок, її страждання були б значно меншими. Ці матері не були приготовлені виховувати дітей. Найбільша причина людського страждання — брак знання про те, як потрібно поводитися зі своїм тілом. ПЇХ 283.2

Багато людей запитують: “Що мені їсти і як жити, аби якомога більше насолоджуватися сьогоднішнім днем?” Однак задля задоволення сьогочасних бажань вони відкладають убік обов'язок і принцип. Якщо ми хочемо мати здоров'я, то повинні відповідно жити. Якщо удосконалюємо християнський характерно також повинні відповідно жити. Батьки великою мірою відповідальні за фізичне здоров'я та моральний стан своїх дітей. Вони повинні навчати своїх дітей, спонукуючи їх коритися законам здоров'я задля власного добра, аби врятувати себе від нещастя і страждань. Як дивно, що матері потурають своїм дітям у руйнуванні їхнього фізичного, розумового й морального здоров'я. Що можна сказати про таку любов? Ці матері позбавляють своїх дітей щастя в цьому житті та роблять перспективу їхнього майбутнього життя непевною. — Реформатор здоров'я, грудень 1870 ПЇХ 284.1

Причина дратівливості й нервовості

361. Правилом у всіх звичках дітей має бути регулярність. Матері припускаються великої помилки, дозволяючи їм їсти в проміжках між основними прийомами їжі. Унаслідок цього шлунок починає виходити з ладу і закладається основа для майбутніх страждань. Дратівливість дітей може бути викликана нездоровою їжею, котра все ще залишається неперетравленою, але мати вважає, що не може витрачати часу на міркування про цю справу та на виправлення своїх шкідливих дій. Не може вона також покласти край їхнім надокучливим приставанням. Вона дає маленьким страждальцям шматок торту або якихось інших ласощів, аби заспокоїти їх, однак це тільки збільшує зло. Деякі матері, турбуючись про виконання великого об'єму роботи, починають так нервувати й поспішати, що стають більш дратівливими за своїх дітей і з допомогою лайки, а то й ударів, намагаються налякати малюків, щоб ті замовкли. ПЇХ 284.2

Матері часто скаржаться на слабке здоров'я своїх дітей і радяться з лікарем, але якби вони виявили хоч трохи здорового глузду, то зрозуміли б, що причиною лиха є неправильне харчування. ПЇХ 285.1

Ми живемо у вік обжерливості, а звички, що прищеплюються молоді (і навіть багатьма адвентистами сьомого дня), прямо суперечать законам природи. Одного разу мені довелося сидіти за столом з кількома дітьми, віком до 12 років. М'ясні страви подавали у великій кількості, і одна тендітна вразлива дівчинка попросила чогось із маринадів. Їй подали банку маринаду, пекучого від гірчиці і гострого від спецій, з якої вона стала щедро пригощатися. Дитина була відома своєю нервовістю і дратівливістю, а ці пекучі приправи були якраз розраховані на те, щоб викликати подібний стан. Найстарший хлопчик вирішив, що не зможе їсти обід без м'яса, тому виказував велике незадоволення і навіть неповагу, коли йому ще не подали м'яса. Мати потурала йому в його уподобаннях та неуподобаннях, майже перетворившись на невільницю його примх. Хлопець нічим не займався і більшу частину свого часу проводив за читанням, яке було некорисним і навіть гірше ніж некорисним. Майже весь час він скаржився на головний біль, а проста їжа йому не смакувала. ПЇХ 285.2

Батьки повинні знаходити для своїх дітей якесь заняття. Не існує більш певного джерела зла, ніж неробство. Фізична праця, спричиняючи здорову втому м'язів, викличе апетит до простої здорової їжі, а юнак, належним чином зайнятий роботою, не залишить столу з наріканням, що не бачить перед собою тарілки з м'ясом та різноманітними ласощами, які спокутують його апетит. ПЇХ 286.1

Ісус, Син Божий, працюючи власними руками як тесля, залишив приклад для всієї молоді. Нехай же ті, хто з презирством ставиться до виконання звичайних життєвих обов'язків, пам'ятають, що Ісус підкорявся Своїм батькам і вносив Свою частку в справу утримання сім'ї. На столі Йосипа й Марії було мало розкішних наїдків, бо вони належали до бідних невибагливих людей. — ХСБГ [61, 62]; ОВ [150, 151] (1890) ПЇХ 286.2

Зв'язок між харчуванням і моральним розвитком

362. Сатана має жахливу владу над молодцю цього віку. Якщо розум наших дітей не буде добре врівноважений релігійним принципом, їхня моральність виявиться зіпсутою порочними прикладами, з якими вони стикаються. Найбільшою небезпекою для молоді є брак самовладання. Поблажливі батьки не навчають своїх дітей самозреченню. Навіть їжа, котру вони ставлять перед дітьми, подразнює шлунок. Викликане таким чином збудження передається у мозок, і в результаті пробуджуються пристрасті. Не буде зайвим надто часто повторювати, що все, що потрапляє в шлунок, позначиться не тільки на тілі, але згодом і на розумі. Груба, збудлива їжа розпалює кров, збуджує нервову систему і вельми часто притуплює моральну чутливість, так що і розум, і сумління переможені чуттєвими поривами. Людині, нестриманій у харчуванні, важко, а часто майже неможливо, виявляти терпіння і самовладання. Тому дітям, характер яких ще не сформувався, особливо важливо дозволяти споживати тільки здорову, незбудливу їжу. Наш Небесний Отець з любові до нас послав світло реформи здоров'я, щоб уберегти нас від зла, котре є результатом нестриманого потурання апетитові. ПЇХ 286.3

“Отже, коли їсте, коли п'єте чи щось інше робите, все робіть на славу Божу” (1 Кор. 10:31). Чи чинять так батьки, готуючи їжу до столу та запрошуючи сім'ю споживати її? Чи ставлять вони перед своїми дітьми тільки те, що, як їм відомо, послужить для утворення найкращої крові, не призведе організм до розпаленого стану, натомість створить йому якнайкращі умови для життя і здоров'я? Чи, незважаючи на майбутнє благополуччя своїх дітей, батьки забезпечуватимуть їх нездорового, збудливою, подразливою їжею? — ХСБГ [134] (1890) ПЇХ 287.1

363. Навіть реформатори здоров'я можуть помилятися щодо кількості їжі. Вони можуть бути непомірними в уживанні здорової їжі. Деякі в цьому домі помиляються стосовно якості. Вони ніколи не долучалися до реформи здоров'я. Вони вирішили їсти й пити, що їм подобається і коли подобається. Таким чином, вони шкодять своєму організму. І не тільки йому, — вони завдають шкоду своїм сім'ям, подаючи їм на стіл збудливу їжу, котра зміцнює тваринні пристрасті в їхніх дітях і призводить до того, що вони виявляють мало зацікавленості в небесних реаліях. Таким чином батьки зміцнюють тваринні та послаблюють духовні сили своїх дітей. Як же тяжко їм доведеться в кінці розплачуватися за це! А тоді вони дивуються, що їхні діти такі морально слабкі! — 2С [365] (1870) ПЇХ 287.2

Зіпсованість серед дітей

364. Ми живемо в зіпсутий вік. Це час, коли сатана, здається, майже повністю контролює розум людей, які не повністю присвятили себе Богові. Тому на батьках та опікунах, яким доводиться виховувати дітей, лежить дуже велика відповідальність. Батьки взяли на себе відповідальність за появу цих дітей на світ, а в чому полягає їхній обов'язок зараз? Можливо, у тому, щоб дозволяти дітям виростати так, як їм це вдається і як вони хочуть? Дозвольте сказати вам: на цих батьках лежить вагомий обов'язок… ПЇХ 288.1

Я говорила, що декотрі з вас є егоїстами. Ви не зрозуміли, що я мала на увазі. Ви вибираєте їжу, яка була б найсмачнішою. Вами керують смак і задоволення, а не Божа слава, бажання прогресу в релігійному житті та звершення святих справ у Божому страху. Ви радитеся зі своїм уподобанням, своїм апетитом, а в цей час сатана досягає успіхів і, як це зазвичай буває, щоразу зводить ваші зусилля нанівець. ПЇХ 288.2

Декотрі з вас, батьки, приводили своїх дітей до лікаря, аби вияснити, що з ними діється. Я б могла сказати вам за дві хвилини, у чому проблема. Ваші діти зіпсуті. Сатана здобув над ними владу. Він обійшов вас тоді, коли ви, котрі мали бути для дітей наче Бог та мали оберігати їх, були безвідповідальними, заціпенілими, сонними. Бог наказав вам виховувати їх у страху й повчанні Господньому. Але сатана випередив вас та міцно обплутав їх. А ви, однак, продовжуєте спати. Нехай Небо зглянеться над вами й вашими дітьми, бо кожен із вас потребує Його жалості. ПЇХ 289.1

Усе могло бути інакше

Якби ви зайняли свою позицію на боці реформи здоров'я, якби показали у вашій вірі чесноту, у чесності — пізнання, а в пізнанні — стриманість, то все могло бути інакше. Але ви пробудилися тільки частково, побачивши беззаконня та зіпсуття у ваших сім'ях… ПЇХ 289.2

Ви маєте навчати своїх дітей. Ви повинні напучувати їх, як уникати пороків і зіпсуття цього віку. Натомість багатьох цікавить, як здобути щось добре для їжі. Ви ставите на свої столи масло, яйця та м'ясо, і ваші діти споживають їх. Вони харчуються саме тим, що збуджує в них тваринні пристрасті, а потім ви йдете в зібрання та просите Бога благословити і спасти ваших дітей. Як високо підносяться ваші молитви? Спочатку вам належить виконати певну роботу. Коли ви зробите для своїх дітей усе, що Бог доручив вам зробити, тоді можете з упевненістю наполягати на особливій допомозі, яку Бог обіцяв дати вам. ПЇХ 289.3

Ви повинні шукати отримання в усьому. Ви повинні виявляти його в їжі й питті. Однак ви заявляєте: “Нікого не обходить, що я їм, що п'ю чи ставлю на свій стіл”. Це нікого б не обходило, якби ви ізолювали своїх дітей або пішли в пустелю, де ні для кого не були б тягарем і де ваші непокірні, порочні діти не розтлівали б товариство, у якому перебувають. — 2С [359-362] (1870) ПЇХ 289.4

Навчайте дітей, як зустрічати спокусу

365. Поставте сторожу для апетиту, навчайте дітей як прикладом, так і настановою вживати просту їжу. Навчайте їх працелюбства, щоб вони не просто були зайнятими, але виконували корисну роботу. Намагайтеся пробудити моральну чутливість. Навчайте їх, що Бог має вимоги щодо них ще з ранніх років їхнього життя. Застерігайте їх, що на кожному кроці їм доведеться зустрічатися з моральною зіпсутістю, що їм потрібно прийти до Ісуса та віддати себе Йому — свої тіло й дух, і в Ньому вони знайдуть силу для протидії кожній спокусі. Нагадуйте дітям, що вони були створені не для догоджання собі, але щоб бути Господнім засобом для досягнення благородних цілей. Коли спокуси штовхають їх на шлях потурання егоїстичним бажанням, коли сатана намагається приховати від їхніх очей Бога, навчайте їх дивитися на Ісуса і благати: “Спаси, Господи, щоб мені не бути переможеним”. У відповідь на їхню молитву навколо них зберуться ангели і виведуть їх на безпечний шлях. ПЇХ 290.1

Христос молився за Своїх учнів, щоб вони були не забрані зі світу, натомість збережені від злого, — збережені від поступок спокусам, які зустрічатимуть на кожному кроці. Цю молитву повинні підносити кожний батько і кожна мати. Але чи повинні вони так благати Бога за своїх дітей, а потім залишати їх робити те, що їм подобається? Чи мають вони плекати апетит, доки той не запанує над ними, а потім сподіватися, що їм удасться стримати своїх дітей? Ні, отримання й самовладання потрібно навчати з колиски. Відповідальність за цю роботу повинна лежати головним чином на матері. Найніжніший на Землі зв'язок — це зв'язок між матір'ю та її дитиною. Саме через цей сильніший та ніжніший зв'язок життя і приклад матері справляють на дитину більший вплив, ніж життя і приклад батька. Однак обов'язок матері важкий, тому вона постійно має отримувати допомогу від батька. — ХСБГ [63, 64]; ОВ [152, 153] (1890) ПЇХ 290.2

366. Матері, вам оплатиться використовувати дані вам Богом дорогоцінні години, щоб формувати характер ваших дітей та навчати їх суворо дотримуватися принципів отримання в їжі й питті… ПЇХ 291.1

Сатана бачить, що не може мати такої великої влади над умами людей, коли апетит перебуває під контролем, ніж коли йому потурають, тому він постійно працює над тим, аби спонукати людей потурати своїм бажанням. Під впливом нездорової їжі сумління притуплюється, розум потьмарюється і його сприйняття послаблюється. Проте вина грішника не зменшується від того, що сумління зазнавало насильства, доки не стало нечутливим. — ХСБГ [79, 80]; ОВ [143] (1890) ПЇХ 291.2

367. Батьки й матері, пильнуйте в молитві! Ретельно остерігайтеся нестриманості в будь-якій формі. Навчайте своїх дітей принципів справжньої реформи здоров'я. Навчайте їх, чого вони повинні уникати з метою зберегти здоров'я. Гнів Божий уже почав спостигати дітей непослуху. Які злочини, які гріхи, які беззаконні вчинки відкриваються на кожному кроці! Ми як народ повинні надзвичайно дбати про те, щоб захистити наших дітей від розбещеного товариства. — 9С [160, 161] (1909) ПЇХ 291.3

[Життя в сільській місцевості, його вплив на харчування і моральність — 711].