За прикладом Ісуса

29 липня. Приділяйте час молитві і слову

“Які посіяні в тернях: вони чують слово, але приходять клопоти віку й омана багатства та інших бажань, заглушують слово — і воно залишається без плоду” (Марка 4:18, 19). ЗПІ 272.2

Христос конкретно вказує, що становить загрозу для душі. Як записав Марко, Він говорить про клопоти віку, оману багатства та інші бажання. Лука вказує на клопоти, багатство та життєві насолоди. Це те, що заглушає слово - зростаюче духовне насіння. Душа перестає одержувати поживу від Христа, і духовність у серці людини помирає. ЗПІ 272.3

“Клопоти віку”. Жодний клас людей не вільний від спокус клопотів віку. Для бідних причиною розгубленості та неспокою є тяжка праця, нужда і загроза злиднів. До багатих приходить страх втратити земні цінності та багато інших тривог. Чимало послідовників Христа забувають урок, якого Він пропонував нам навчитися від польових квітів. Такі люди не довіряють Його постійній турботі. Христос не може нести їхній тягар, бо вони не покладуть його на Нього... ЗПІ 272.4

Багато людей, котрі можуть бути плідними в служінні Богові, вдаються до накопичення багатства. Ділова активність поглинає всю їхню енергію, і вони вважають, що змушені нехтувати духовними цінностями. Так вони віддаляються від Бога... ЗПІ 272.5

Ми повинні трудитися, щоб мати змогу допомагати нужденним. Християни мають працювати, займатися бізнесом, і вони можуть це робити, не припускаючись гріха. Але багатьох із них бізнес настільки поглинає, що вони не мають часу для молитви, не мають часу для дослідження Біблії, не мають часу шукати Бога і служити Йому. Іноді в їхній душі пробуджується прагнення святого і небесного, але немає часу відволіктися від світського шуму та прислухатися до величних авторитетних слів Божого Духа. Вічні інтереси стали для них другорядними, а світські посіли перше місце. Насіння Слова не може принести плоду, бо життя душі віддане на те, щоб живити терня світськості. ЗПІ 273.1

Багато людей, які працюють задля зовсім іншої мети, також припускаються такої помилки. Вони трудяться для добра інших; у них дуже багато обов'язків, їхня відповідальність дуже велика, і вони дозволяють своїй праці витіснити посвячення Богові... Вони ходять без Христа, їхнє життя не сповнене Його благодаті, і в характері виявляються риси самолюбства. Їхнє служіння принижується бажанням першості та грубими, неприємними рисами невпокореного серця (Наочні уроки Христа, c. [51, 52]). ЗПІ 273.2