Наочні уроки Христа

У тернях

“Посіяне в тернях — це той, що слухає слово, але клопоти віку та омана багатства заглушають те слово, і воно лишається без плоду”. НУХ 23.3

Насіння Євангелія часто падає в терня або бур'яни; і якщо в серці людини не відбувається морального перетворення, якщо старі звички й колишнє гріховне життя не залишені остаточно, якщо сатанинські прояви не вигнані з душі, пшеничні паростки будуть заглушені. Терня розростеться і знищить пшеницю. Благодать може розквітати лише в тому серці, яке постійно готує свій ґрунт для дорогоцінного зерна Істини. Терня гріха буде рости на будь-якому ґрунті, воно не потребує догляду, благодать же потрібно дбайливо зрощувати. Колючки і терня завжди готові прорости, тому робота очищення має постійно випереджувати їхній ріст. Якщо серце не перебуває під Божим керівництвом, якщо Святий Дух безперервно не очищає і не облагороджує характер, старі звички знову повторяться в житті. Люди можуть визнавати віру в Євангеліє, але якщо вони не освячені цим Євангелієм, їхнє визнання не має жодної користі. Якщо вони не перемагають гріх, тоді гріх перемагає їх. Терня, яке було зрізане, але не викорінене, швидко розростається, доки вся душа не заростає ним. НУХ 23.4

Христос конкретно вказує, що становить загрозу для душі. Як записав Марко, Він говорить про клопоти віку, оману багатства та інші бажання. Лука вказує на клопоти, багатство та життєві насолоди. Це те, що заглушає слово — зростаюче духовне насіння. Душа перестає одержувати поживу від Христа, і духовність у серці людини помирає. НУХ 24.1

“Клопоти віку”. Жодний клас людей не вільний від спокус клопотів віку. Для бідних причиною розгубленості та неспокою є тяжка праця, нужда і загроза злиднів. До багатих приходить страх втратити земні цінності та чимало інших тривог. Чимало послідовників Христа забувають урок, якого Він пропонував нам навчитися від польових квітів. Такі люди не довіряють Його постійній турботі. Христос не може нести їхній тягар, тому що вони не покладуть його на Нього. Життєві клопоти, які мали б спонукати їх прийти до Спасителя по допомогу й потіху, розділяють їх із Ним. НУХ 24.2

Багато з тих, які можуть бути плідними в служінні Богові, вдаються до накопичення багатства. Ділова активність поглинає всю їхню енергію, і вони вважають, що змушені нехтувати духовними цінностями. Так вони віддаляються від Бога. НУХ 24.3

Писання заохочує нас “у наполегливості не лінуватися” (Римл.12:11). Ми повинні трудитися, щоб мати змогу допомогти нужденним. Християни мають працювати, повинні займатися бізнесом, і вони можуть це робити, не припускаючись гріха. Але багатьох із них бізнес настільки поглинає, що вони не мають часу для молитви, не мають часу для дослідження Біблії, не мають часу, щоб шукати Бога і служити Йому. Часом у їхній душі пробуджується прагнення до святого і небесного, але немає часу відволіктися від світського шуму та прислухатися до величних авторитетних висловів Божого Духа. Вічні інтереси стали для них другорядними, а світські посіли перше місце. Насіння слова не може принести плоду, бо життя душі віддане на те, щоб живити терня світськості. НУХ 25.1

Багато людей, які працюють задля зовсім іншої мети, також припускаються такої помилки. Вони трудяться для добра інших; у них дуже багато обов'язків, їхня відповідальність дуже велика, і вони дозволяють своїй праці витіснити посвячення Богові. Такі люди нехтують спілкуванням з Богом через молитву й дослідження Його Слова. Вони забувають, що Христос сказав: “Без Мене не можете робити нічого” (Івана 15:5). Вони ходять без Христа, їхнє життя не сповнене Його благодаті, і в характері виявляються риси самолюбства. їхнє служіння принижується бажанням першості та грубими, неприємними рисами невпо- кореного серця. У цьому полягає одна з головних причин невдач у християнській роботі. Ось чому результати їхньої роботи часто бувають такими мізерними. НУХ 25.2

“Омана багатства”. Любов до багатства має засліплюючу, оманливу силу. Надто часто ті, хто володіє земними скарбами, забувають, що це Бог дає їм силу набувати багатство. Вони говорять: “Сила моя та міць моєї руки здобули мені цей добробут” (П.Зак.8:17). Їхнє багатство не пробуджувє в них вдячність Богові, натомість провадить їх до самопіднесення. Вони втрачають відчуття залежності від Бога й обов'язку щодо ближніх. Замість того щоб вважати багатство талантом, який потрібно використати для Божої слави, для блага людства, вони дивляться на нього як на засіб служіння самим собі. Замість того щоб розвивати в людині Божественні якості, багатство, використане таким чином, розвиває в ній якості сатани. Насіння Слова заглушене терням. НУХ 25.3

“І життєві насолоди”. У розвагах, які люди шукають просто для власного задоволення, криється небезпека. Усі звички потурати своїм слабостям, котрі підривають фізичні сили, затьмарюють розум чи притупляють духовне сприйняття, є “тілесними пожадливостями, що воюють проти душі” (1Петр.2:11). НУХ 26.1

“Та інші бажання”. Речі й учинки не обов'язково гріховні самі по собі; гріх виникає, коли їх ставлять на перше місце замість Царства Божого. Усе, що відвертає розум від Бога, усе, що відводить почуття від Христа, є ворогом для душі. НУХ 26.2

Коли розум молодий, енергійний, здатний до швидкого розвитку, тоді з'являється спокуса зосередитися на своєму “я” і служити самому собі. Якщо світські плани успішно здійснюються, людина схильна продовжувати такий спосіб життя, який паралізує сумління і спотворює правильне розуміння того, що складає дійсну цінність характеру. І якщо життєві обставини сприяють такому розвиткові, людина буде утверджуватися на шляху, забороненому Божим Словом. НУХ 26.3

У цей період становлення життя дітей на батьках лежить особливо велика відповідальність. Вони повинні думати, як створити для молоді таке оточення, яке б справляло на них добрий вплив,— вплив, котрий сформував би в них правильні погляди на життя і на його правдивий успіх. Натомість як багато батьків ставлять собі за головну мету забезпечити своїм дітям успіх у цьому світі. З огляду на цю мету для них обираються зв'язки та знайомства. Багато батьків переселяються у великі міста, аби представити своїх дітей у світському товаристві. Вони оточують їх таким впливом, який розвиває в них гордість і любов до світу. У такій атмосфері розум і душа припиняють свій розвиток. Високі, шляхетні цілі життя випущені з уваги. Перевага бути синами Божими, спадкоємцями вічності, принесена в жертву світській вигоді. НУХ 26.4

Багато батьків думають, що забезпечать щастя своїм дітям, потураючи їхній любові до розваг. Вони дозволяють їм захоплюватися спортом та відвідувати вечірки, забезпечують їх грішми, які використовуються для показного марнотратства і самозадоволення. Але чим більше потурати потягові до задоволень, тим сильнішим він стає. Інтерес цих молодих людей дедалі більше поглинається задоволення- ми, поки вони не починають дивитися на них як на головну мету життя. Виробляється звичка проводити час у неробстві і догоджати своїм примхам. НУХ 27.1

Навіть церква, яка має бути стовпом та підвалиною Істини, часом заохочує егоїстичну любов до задоволень. Коли збираються гроші на релігійні потреби, до яких засобів вдаються багато церков? Вони влаштовують церковні доброчинні базари, вечері, продаж модних речей, навіть лотереї та інші подібні заходи. Часто місце, відведене для служіння Богові, опоганюється бенкетами, випивкою, торгівлею та всілякими розвагами. Внаслідок цього знижується повага молоді до Божого дому та шанобливе ставлення до богослужіння. Руйнуються бар'єри самовладання. На цьому сприятливому ґрунті зростають самолюбство, нестримний апетит, любов до хвастощів, і якщо потурати цим якостям, вони закорінюються. НУХ 27.2

Гонитва за розвагами і задоволеннями особливо сильно виявляється в містах. Багато батьків, які обирають місто оселею для своїх дітей, сподіваючись надати їм більших переваг, потім розчаровуються і надто пізно розкаюються у своїй жахливій помилці. Сучасні міста дуже скоро стають подібними до Содома й Гоморри. Велика кількість святкових і вихідних днів заохочують до неробства. Збуджуючі розваги — театри, кінські перегони, азартні ігри, випивка та гульбища — стимулюють кожну пристрасть до надмірної активності. Цей загальний потік захоплює молодь. Ті, хто привчається любити розваги заради розваг, відчиняють двері для спокус, які подібно до повені вриваються в душу. Молоді люди проводять час у масових гуляннях та бездумних веселощах; їхня дружба з любителями задоволень п'янить їхній розум. Вони поспішають від одного виду розваг до іншого, поки не втрачають як бажання, так і здатність приносити користь у житті. Їхні релігійні прагнення охолоджуються, їхнє релігійне життя огортає темрява. Усі благородні риси душі занепадають, усі зв'язки людини з духовним світом обриваються. НУХ 27.3

Правда, деякі можуть побачити своє безумство і покаятися. Бог може їх простити. Але вони зашкодили власній душі, і до кінця життя їм загрожуватиме небезпека. Здатність розпізнавання, яку слід зберігати достатньо гострою й чутливою, щоб розрізняти добро і зло, у цих людях зруйнована значною мірою. Вони не так швидко впізнають скеровуючий голос Святого Духа, не так швидко здогадуються про задуми сатани. Дуже часто під час небезпеки вони впадають у спокусу і відходять від Бога. Кінець їхнього розгульного життя — загибель як для цього світу, так і прийдешнього. НУХ 28.1

Клопоти, багатство, насолоди — усе це використовує сатана у великій життєвій грі, спокушуючи людські душі. Але нам дано застереження: “Не любіть світу, ні того, що у світі: коли хто любить світ, нема в тому любові Отця. Бо все, що у світі, це: пожадливість тіла, і пожадливість очей, і життєва гордість; це не від Отця, а від світу” (1Івана 2:15—16). Той, Хто читає серця людей, як розгорнуту книгу, говорить: “Стережіться, щоб ваші серця не обтяжувалися ненаситністю та пияцтвом і життєвими клопотами” (Луки 21:34). І апостол Павло, натхненний Духом Святим, пише: “Ті ж, що хочуть збагачуватися, потрапляють у спокуси, у тенета, в численні нерозумні та шкідливі пожадання, які приводять людей до знищення та загибелі. Бо коренем усього зла є грошолюбство, віддавшись якому деякі ухилилися від віри й самі наштовхнулися на великі страждання” (1Тим.6:9—10). НУХ 28.2