Христос — Переможець

25 березня. Наш характер виявляється у наших дітях

“Ізраїль любив Йосифа більше, ніж усіх синів своїх, бо він був у нього сином старості. Яків справив йому квітчасте вбрання” (Бут.37:3). ХП 92.1

Яків обрав спадщину віри. Спочатку він намагався отримати її за допомогою хитрощів, підступу та обману, але Бог подбав про те, щоб його гріх послужив для його ж виправлення... ХП 92.2

Гріх Якова та ціла низка подій, до яких він призвів, звичайно, справили свій поганий вплив, принісши гіркі плоди в характері та житті його синів... ХП 92.3

Однак серед них був один, котрий дуже відрізнявся вдачею, — Йосиф, старший син Рахілі, рідкісна зовнішня краса якого, здавалося, була відображенням внутрішньої краси духа... Він прислуховувався до повчань батька і підкорявся Богові... Рано залишившись без матері, він горнувся до батька, даруючи йому усю свою любов та ніжність; Яків зі свого боку усім серцем полюбив дитину, яка народилася йому в старості... ХП 92.4

Проте навіть таке ніжне почуття стало причиною лиха та суму. Яків, звісно, чинив необачно, виявляючи, що віддає перевагу Йосифові; це викликало ревнощі інших синів... ХП 92.5

Подарунок, необачно зроблений батьком Йосифові, — дорогий одяг, або туніка, яку зазвичай носили знатні люди, — послужив для його синів ще одним доказом батькової особливої прихильності... їхня злість ще більше зросла, коли одного разу хлопець розповів старшим братам свій сон... ХП 92.6

Вродливе обличчя юнака, який стояв перед братами, сяяло від натхнення Святого Духа, і вони не могли дивитися на нього без захоплення. Але брати не бажали залишити свої лихі вчинки, і зненавиділи чистоту, яка стала докором їхнім гріхам... ХП 92.7

У пошуках пасовиськ для отар брати змушені були переходити з місця на місце і часто місяцями не бували вдома... Час минав, а від них не було жодних відомостей, і батько почав побоюватися за їхню безпеку... Тому він послав Йосифа, щоб той розшукав їх і повідомив йому, як їм ведеться... ХП 92.8

Йосиф прийшов до братів, не підозрюючи про небезпеку... але його охопив жах, коли у відповідь на привітання він побачив сердиті мстиві погляди. Юнака схопили, зірвали з нього одяг... Грубо волочачи по землі, його притягли до глибокої ями і кинули в неї. Переконавшись у тому, що він не зможе звідти вибратися, брати залишили його помирати з голоду, в той час як самі “сіли попоїсти хліба”. ХП 92.9

Проте декому з них було не по собі; не всі відчували задоволення від помсти. Незабаром удалині брати побачили караван купців¹. ХП 92.10