Христос — Переможець

16 вересня. У Гефсиманії наша доля коливалася на терезах

“І приходять вони до місця, що зветься Гефсиманія; Він каже Своїм учням: Посидьте тут, поки Я помолюся” (Марк.14:32). ХП 274.1

Після того як Христос залишив учнів, звелівши їм молитися за себе і за Нього, Він обрав трьох — Петра, Якова та Йоана — і відійшов подалі в глибину саду. Ці троє учнів бачили Його переображення; вони спостерігали, як небесні гості, Мойсей та Ілля, розмовляють з Ісусом. Тому Христос побажав, щоб вони були з Ним і цього разу... ХП 274.2

Христос признався їм, що потребує людського співчуття, після чого, відійшовши від них на відстань кинутого каменя, упав долілиць і молився, говорячи: “Авва, Отче! Для Тебе можливе все! Забери цю чашу від Мене! Та хай буде не те, що Я хочу, але те, що Ти!” (Марк.14:36). ХП 274.3

Неймовірні душевні страждання, з якими Він боровся, спонукали Його підійти до учнів, оскільки Він прагнув людської підтримки. Однак Ісус був засмучений, бо вони не надали Йому тієї допомоги, на яку Він розраховував... ХП 274.4

Вслухайтеся в цю болісну молитву Христа в Гефсиманському саду! Поки учні спали під розложистими гілками оливкових дерев, Людський Син — “страдник, знайомий з хворобами”, — лежав розпластаний на холодній, землі. Коли Його охопили душевні муки, великі криваві краплі поту виступили на Його чолі. Разом зі спадаючими краплями роси вони зволожували траву Гефсиманського саду... ХП 274.5

На цьому місці таємнича чаша страждань тремтіла в Його руці. Тут доля втраченого через гріх світу коливалася на шальках терезів. Чи зітре Він криваві краплі зі свого чола і скине зі Своєї душі вину гинучого світу, через яку Він, невинний, незаслужено опинився під прокляттям справедливого Закону? Невже Він відмовиться стати Заступником і Поручителем грішників; відмовиться ще раз випробувати їх, продовжити їхній випробувальний термін? ХП 274.6

Розлука з Отцем, покарання за злочин і гріх повинні були спіткати Його, бо лише так міг бути звеличеним Божий Закон і доведена його непорушність. Саме так мала бути назавжди вирішена суперечка між Князем життя і сатаною з приводу незмінності Божого Закону. ХП 274.7

Величність Неба був вкрай змучений невимовною душевною боротьбою. Жодна людина не змогла б витримати таких страждань; але Христос уже давно передбачив цю боротьбу. Він сказав Своїм учням: “Я маю охреститися хрещенням; і як же важко Мені, поки це звершиться!” (Луки 12:50). Але тепер настав час і влада темряви¹. ХП 274.8