Христос — Переможець

15 вересня. Сумнів і невір'я насіння сатани

“Чи не дванадцятьох вас Я вибрав? Але один з вас є дияволом. Він говорив про Юду Іскаріотського, сина Симонового, оскільки він, будучи одним із дванадцятьох, мав Його зрадити” (Йоан.6:70-71). ХП 273.1

Юда мав великий вплив на учнів. Він володів поважною зовнішністю і сильними рисами характеру. Проте ці таланти не були присвячені Богові. Юда відкрив тайники свого розуму і серця спокусам сатани. Усю енергію він скеровував на служіння собі, самопрославляння та грошолюбство... ХП 273.2

Цій бідній, незалежній душі, відокремленій від життя і духу Христа, було нелегко. Юда постійно відчував внутрішній осуд, оскільки уроки Христа боляче зачіпали його. Але він не навернувся і не став живою галузкою через зв'язок зі справжньою Виноградною Лозою. О, коли б тільки Юда упокорив своє серце перед Богом під впливом небесних настанов, які так ясно докоряли його, і прийняв би викладені принципи! Напевно, він перестав би спокутувати своїх братів-учнів і не сіяв би в їхніх серцях насіння невір'я. ХП 273.3

Сатана ж сіяв у серці й розумі Юди своє насіння, яким той заражав своїх братів. Питання і сумніви, які диявол навіював Юді, пізніше передавалися від нього до його братів. Часто звинувачуючи своїх товаришів, він кидав явний виклик ученню Христа. Ось чому Ісус назвав Юду дияволом... ХП 273.4

Не може бути такого поняття, як нейтральна позиція. Кожний буде трудитися для Господа в міру своїх сил і здібностей. Через віру в Христа кожний прийде до усвідомлення істини про те, що мати тісні стосунки з Ним — це висока честь... Учень, у якого релігія — тільки зовнішнє визнання, відрізняється від правдивих учнів... ХП 273.5

Недостатньо лише слухати Боже Слово. Потрібно прийняти це Слово для спасіння душі. Слово повинно стати частиною нашого щоденного життя. По самій людині буде видно, навчена вона Богом, чи ні. І якщо ні, то це зовсім не тому, що Бог не бажав навчати її. Ця людина просто не бажала приймати Його вчення та споживати Хліб життя. ХП 273.6

“Бо кожний, хто чинить зло, ненавидить світло і не приходить до світла, щоб його вчинки не були осуджені, [тому що вони погані]” (Йоан.3:20). Такі ненавидять осудження... Люди, які впевнені у власній праведності, не шукатимуть світла. Вони люблять темряву більше, ніж світло, бо не хочуть бачити себе в тому ж світлі, у якому їх бачить Бог. “А хто чинить правду, той іде до світла, щоб виявилися його діла, бо зроблені вони в Бозі!” (Йоан.3:21).¹. ХП 273.7